На початку XVII століття, після воцаріння роду Романових, міські козаки, які підтримали в Смутний Час Лжедмитріїв і поляків, побоюючись репресій, стали масово переселятися на Кавказ і Дон. Місцеві козаки називали їх “верховими” і “новоприхідцями”.
Через голод, що почався за часів Бориса Годунова, багато кріпосних селян втекли на Дон, інші ж підняли повстання під проводом Хлопка. Повстання придушили 1603 року, але й після смерті Бориса Годунова було неспокійно.
Історія козацтва почалася в далекому 15 столітті. Основоположниками його стали селяни, які тікали від своїх господарів, намагаючись втекти від непосильної праці, і мріяли здобути свободу. Спочатку громада складалася переважно з представників чоловічої статі. Але жінки козакам були необхідні.