Мешканець відкритих просторів, лісостепових, степових, пустельно-степових ландшафтів. Основні його місця проживання в лісовій зоні – відкриті місця: поля, луки, узлісся, великі вирубки, галявини, гари. У глибині хвойних масивів трапляється рідко, більш звичайний у листяних лісах, хоча і тут віддає перевагу рідколіссям.
Поширені скрізь, крім Австралії та Антарктиди, всього близько 30 видів. Відрізняються довгими вухами, коротким піднятим хвостом, недорозвиненими ключицями, довгими задніми лапами, що дає їм змогу рухатися стрибками.
Взимку в сильні морози заєць риє в снігу нори 0,5-1,5 м завдовжки, в яких може проводити цілий день і залишати лише за небезпеки. Риючи нору, біляк ущільнює сніг, а не викидає його назовні. У тундрі зайці взимку риють дуже глибокі нори завдовжки до 8 м, які використовують як постійні сховища.
Де мешкає заєць Заєць біляк – житель лісів, але не суцільної тайги. Гарі, вирубки, просіки – його улюблені місця, виходить він на сибірські гольці, уживається в тундрі і серед безлісих кам’янистих височин. Звичайні біляки і серед березових кілків лісостепу Західного Сибіру.