знання

1》 Обізнаність у чому-небудь, наявність відомостей про кого-, що-небудь.

2》 тільки мн. Сукупність відомостей з якої-небудь галузі, набутих у процесі навчання, дослідження і т. ін.

3》 Пізнання дійсності в окремих її проявах і в цілому.

|| Наука.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

1. знання — знання́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. знання — (чого) обізнаність із чим; (практичне) уміння, досвід; З. П. наука; знаття; пор. ЕРУДИЦІЯ. Словник синонімів Караванського
3. знання — [знан’:а] -н’:а, р. мн. знан’ Орфоепічний словник української мови
4. знання — Знання й знаття «Йому самому ще не вистачає знаття, а він хоче повчати інших», — читаємо в одному сучасному оповіданні, де автор, мабуть, уважав, що слова знання й знаття є синоніми, й помилково написав знаття замість знання. «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
5. знання — Знання — то сила. Говорять тому, хто не хоче вчитися. Хто знання має, той і мур зламає. Підкреслюється важливість освіти. Приповідки або українсько-народня філософія
6. ЗНАННЯ — • “ЗНАННЯ” – прогрес. укр. газета в Аргентині. Виходила в 1949 — 61 щотижня в Буенос-Айресі. Інформувала читачів про міжнар. події, екон. і культур. розвиток СРСР, у т. ч. Рад. України. Захищала інтереси укр. трудової еміграції в країнах Лат. Америки. Українська літературна енциклопедія
7. знання — ЗНАННЯ — особлива форма духовного засвоєння результатів пізнання (процесу відтворення дійсності), яка характеризується усвідомленням їх істинності С. умнів в істинності пізнавального результату заперечує можливість зведення його. Філософський енциклопедичний словник
8. знання — Зна́ння́, -ння́, -нню́, -ння́м; знання́, знанні́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. знання — ЗНАННЯ́, я, с. 1. Обізнаність у чому-небудь, наявність відомостей про кого-, що-небудь. Книжечки Ваші [Нечуя-Левицького],— дорогий подарунок,— дістав і прочитав. Яка прекрасна мова! Читав — наче погожу воду у спеку пив. Словник української мови в 11 томах
10. знання — Знання́, -ня́ с. Знаніе. Левиц. Пов. 266. Словник української мови Грінченка

знання

ЗНАННЯ — особлива форма духовного засвоєння результатів пізнання (процесу відтворення дійсності), яка характеризується усвідомленням їх істинності С. умнів в істинності пізнавального результату заперечує можливість зведення його до З. та перетворює на гадку. З. як право на істину відповідальне перед зовнішнім (матеріально-практичним) і внутрішнім (логічна аргументація та моделювання) досвідом. Підміна верифікаційного критерію суб’єктивною впевненістю у безперечності пізнавального результату може привести до заміни З. на віру. Однак і саме З. в процесі практичного використання перетворюється у переконання людей. Серед таких форм духовного засвоєння результатів пізнання, як гадка та віра, З. є адекватним виразом співвідношення абсолютної та відносної істини. Будучи реалізацією людської здатності до пізнання та усвідомлення істини, З. відрізняється від простої інформації тим, що потребує не тільки розв’язання проблеми адекватності певних уявлень дійсності, а й створення складної системи оцінок зв’язку пізнавального результату з минулим досвідом та перспективами подальшого пізнання, його включення в сферу соціально-культурних цінностей та практичних потреб, методологічних і світоглядних орієнтирів, у певну галузь науки чи діяльності, цивілізацію взагалі. На противагу думці, яка може бути результатом суб’єктивної позиції, З. визначається соціально-практичним процесом зведення одиничного досвіду до рівня загальнозначущого результату. З. не редукується до чуттєвих даних, бо, синтезуючи теоретичні уявлення з їх емпіричними передумовами, розкриває за обрієм актуально існуючого потенційність явищ, здійснює передбачення та вибір нових можливостей пізнання та дії, орієнтує соціальне буття людини, виступає керівництвом до дії. Системи З. визначаються через категоріальний лад певних культурно-історичних епох. За рівнем рефлексивності, доказовості та системної теоретизації З. поділяється на буденне (пов’язане з лексикою природних мов), конкретно наукове (таке, що визначається певними канонами експериментальної та дедуктивної достовірності, нормами каузального та математично-функціонального аналізу тощо) і філософське (яке характеризується всезагальністю, необхідністю та специфічними формами рефлексії). Знаково-мовною реалізацією З. виступає текст як семіотична система, що здатна актуалізувати інформаційні масиви значної потужності. В такому вузькому плані З. може розглядатись як осмислений текст у поєднанні з його розумінням. З., проте, не зводиться до мовних конструкцій. Воно визначається як соціально-культурне явище, що може набувати ідеологічного навантаження.

Значення в інших словниках

1. знання — знання́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. знання — (чого) обізнаність із чим; (практичне) уміння, досвід; З. П. наука; знаття; пор. ЕРУДИЦІЯ. Словник синонімів Караванського
3. знання — [знан’:а] -н’:а, р. мн. знан’ Орфоепічний словник української мови
4. знання — Знання й знаття «Йому самому ще не вистачає знаття, а він хоче повчати інших», — читаємо в одному сучасному оповіданні, де автор, мабуть, уважав, що слова знання й знаття є синоніми, й помилково написав знаття замість знання. «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
5. знання — -я, с. 1》 Обізнаність у чому-небудь, наявність відомостей про кого-, що-небудь. 2》 тільки мн. Сукупність відомостей з якої-небудь галузі, набутих у процесі навчання, дослідження і т. ін. 3》 Пізнання дійсності в окремих її проявах і в цілому. || Наука. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. знання — Знання — то сила. Говорять тому, хто не хоче вчитися. Хто знання має, той і мур зламає. Підкреслюється важливість освіти. Приповідки або українсько-народня філософія
7. ЗНАННЯ — • “ЗНАННЯ” – прогрес. укр. газета в Аргентині. Виходила в 1949 — 61 щотижня в Буенос-Айресі. Інформувала читачів про міжнар. події, екон. і культур. розвиток СРСР, у т. ч. Рад. України. Захищала інтереси укр. трудової еміграції в країнах Лат. Америки. Українська літературна енциклопедія
8. знання — Зна́ння́, -ння́, -нню́, -ння́м; знання́, знанні́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. знання — ЗНАННЯ́, я, с. 1. Обізнаність у чому-небудь, наявність відомостей про кого-, що-небудь. Книжечки Ваші [Нечуя-Левицького],— дорогий подарунок,— дістав і прочитав. Яка прекрасна мова! Читав — наче погожу воду у спеку пив. Словник української мови в 11 томах
10. знання — Знання́, -ня́ с. Знаніе. Левиц. Пов. 266. Словник української мови Грінченка

ЗНАННЯ

1. Обізнаність у чому-небудь, наявність відомостей про кого-, що-небудь. Книжечки Ваші [Нечуя-Левицького],— дорогий подарунок,— дістав і прочитав. Яка прекрасна мова! Читав — наче погожу воду у спеку пив. Яке знання народних звичаїв, народного життя! (Коцюб., III, 1956, 317); Його сині очі, лагідна усмішка, що викликала на таку ж усмішку, і достатнє, щоб зрозуміти, знання німецької мови підкупили чужоземців (Панч, Синів. 1959, 8); Знання будови глибинних шарів Землі допомагає вивчати розміщення різних мінеральних корисних копалин в її надрах (Наука. 1, 1957, 22).

◊ Із знання́м спра́ви — уміло, маючи досвід у чому-небудь. Справник Хрєнов почав розкривати перед професором таємницю варіння йоржової юшки з таким найдосконалішим знанням справи, з такою любов’ю і таким глибоким захватом, що.. всі застигли в заціпенінні, всі були скорені (Довж., І, 1958, 441).

2. тільки мн. Сукупність відомостей з якої-небудь галузі, набутих у процесі навчання, дослідження і т. ін. Хай буде мир, щоб нам щодня Учитися за партою, Щоб всі одержані знання Віддать Вітчизні, Партії! (Нех., Ми живемо. 1960, 72); Дитина не тільки на власному досвіді пізнає навколишній світ, вона засвоює через мову нагромаджені людством знання (Рад. психол. наука., 1958, 179).

3. Пізнання дійсності в окремих її проявах і в цілому. А скільки я стрічав у нас їх, отих чудесних дітлахів, що їм вогонь знання горів в очах (Гавр., Вибр., 1949, 49); Проходила година, дві, і він знову сідав за книжки, бо молодий гарячий мозок прагнув знань, і це прагнення стало його другою натурою, проти якої він уже нічого не міг зробити (Тют., Вир, 1964, 52); Книга була і залишається одним із основних засобів розвитку культури, ..найбагатшою скарбницею людської мудрості, невичерпним джерелом знань і людського досвіду (Літ. Укр., 28.II 1964, 1); // Наука. Змальовують, як студентське плем’я — молоде, задьористе, гаряче — штурмує фортеці знань (Ю. Янов., II, 1954, 88); Наша Батьківщина здавна славиться видатними діячами наукової думки. Немає такої галузі знання, де б вони не проклали нових шляхів (Наука. 3, 1958, 6).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 641.

Знання, ня́, с. Знаніе. Левиц. Пов. 266.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 170.

знання Переклад слова