Екзистенціалізм, пише Сартр, – це такий атеїзм, який робить усі висновки з відсутності Бога: не можна прибрати Бога, як дорогу гіпотезу та залишити недоторканною універсальну (загальнозначну) мораль. Якщо Бог відсутній, – людина сама вирішує, що є добро, а що – зло (він змушений сам винаходити мораль).
Вихід людини за межі її біологічних та соціальних потреб, постійне розширення людиною меж свого буття, Хайдеггер називає екзистенцією. У свою чергу, цілісне Буття, за Хайдеггером, не є статичним, спочиваючим, досконалим і незмінним.
Екзистенціалізм утворений від латинського слова екзистенція (existentia) – існування. Складність у тому, що синоніму для нього в російській мові немає, тож самими простими словами екзистенціалізм – це філософія існування, а екзистенційний – це відноситься до існування.
Теза «існування передує сутностізгодом став максимою екзистенціалістського руху. Простіше кажучи, це означає, що ніщо не може диктувати характер людини, її життєвої мети тощо; тільки сам індивід може визначити їх сутність.