Спрощено, сольові батарейки складаються з двох електродів – з цинку і з діоксиду марганцю. Простір між електродами заповнений електролітом (його в батарейках називають агломератом), у якому, окрім власне рідини, зависла сажа і графіт – струмопровідні частинки.
Марганцево-цинковий елемент, сольовий елемент живлення, також відомий як елемент Лекланше, – це первинне хімічне джерело струму, в якому катодом є діоксид марганцю MnO2 (піролюзит) у суміші з графітом (близько 9,5 %), електролітом – розчин хлориду амонію NH4Cl, анодом – металевий цинк Zn.
У складі використаних батарейок можуть міститися: свинець (накопичується в організмі, вражаючи нирки, нервову систему, кісткові тканини); кадмій (шкодить легеням і ниркам); ртуть (вражає мозок і нервову систему); нікель і цинк (можуть спричиняти дерматит); луги (пропалюють слизові оболонки та шкіру) та інші, небезпечні для організму …
До основних характеристик лужних батарейок можна віднести такі: Електрична ємність лужної батареї перевищує ємність соляної в 3-5 разів. Напруга алкалінової батареї в процесі розряду знижується менше, тому термін її служби набагато більший.