Епітети у вірші “Море” є одним з основних образотворчих засобів, що дають змогу осягнути поетичну думку Жуковського. Вони дають змогу будувати пластичні образи моря (“блакитне море”, “неосяжне лоно”), і неба (“світлозарна блакить”, “хмари золоті”).
Епітети – образні визначення, вони надають тексту виразності, образності, яскравості. Епітетів у вірші Пушкіна багато. Епітет “опальний” (що перебуває в немилості влади) перегукується за змістом зі словом вигнанець.
Розмірковуючи про море як частину природи, поет звертається до прийому уособлення, наділяє море людськими якостями: величчю, силою, здатністю думати й реагувати на обставини, любити й ненавидіти, тривожитися й радіти.
У книзі Жуковського ” Море”, виникає відчуття безмежного простору, вічного, “безмовного” і незбагненного. Поет малює заворожуючу картину моря, яке то спокійно виблискує, то б’ється і виє, здіймаючи могутні хвилі. Вірш змушує замислитися над тим, що навіть величезне море може боятися і “тремтіти”.