У 1742 році шведський астроном, геолог та метеоролог Андерс Цельсій (1701–1744) на основі цієї ідеї розробив нову температурну шкалу. Спочатку в ній за нуль була прийнято точку кипіння води, а за 100 °C — температуру замерзання води (точка плавлення льоду).
У термодинаміці використовується шкала Кельвіна, в якій температура відраховується від абсолютного нуля (стан, відповідний мінімальної теоретично можливої внутрішньої енергії тіла), а один кельвін дорівнює 1/273.16 відстані від абсолютного нуля до потрійної точки води (стану, при якому лід, вода та водяна пара …
Німець Габріель Фаренгейт запропонував свою шкалу взимку 1709 року. За нуль він прийняв точку, до якої опустилася ртуть у його термометрі одного дуже холодного зимового дня в Данцигу (нині польський Гданськ). Щоб ви мали уявлення, що називалося для тих місць дуже холодно, це близько 18 градусів морозу за Цельсієм.