Лапки їх обросли волосками-щетинками, особливі залози виробляють для них мастило, яке відштовхує частки води. Завдяки цьому лапки залишаються сухими, і легка комаха не тоне, трохи продавлюючи плівку. Ось чому водомір легко бігає по воді.
В більшості випадків водомірки тримаються на воді завдяки, по-перше, наявності шару водовідштовхувальних жирів на тільці та кінцівках, по-друге, завдяки спеціальним волоскам на кінчиках лапок. Так, на задніх лапках комах цих волосків дуже багато, їх кількість перевищує 16 000 мм2.
Тіло і кінчики ніг вкриті жорсткими незмочуваними водою волосками, створюючи гідрофобну поверхню (див. закон Кассьє), завдяки чому водомірки пристосовані до ковзання по воді. Рухається водомірка, широко розставивши дві пари довгих і тонких ніг, – середню та задню.
Зимує водомірка у дорослому стані (імаго) на суші, забравшись у мох, під каміння або сховавшись серед коріння дерев. Спарювання водомірок відбувається навесні чи на початку літа.