До її складу входять земна кора та субстрат (верхня частина мантії Землі).
Механічно вона може бути розділена на літосферу, астеносферу, мезосферу, зовнішнє ядро та внутрішнє ядро. Хімічно Землю можна розділити на земну кору, верхню мантію, нижню мантію, зовнішнє ядро та внутрішнє ядро.
Літосфера має низку фундаментальних властивостей, які варто враховувати під час аналізу геологічних процесів. Найважливіші з них – мінливість, неоднорідність і дискретність. Так, дискретність проявляється в пустотності, тріщинуватості, пористості, тектонічному порушенні твердої речовини цієї оболонки.
Літосфера — кам'яна оболонка Землі, яка включає земну кору і верхню частину мантії. Потужність літосфери під континентами становить близько 150–300 км, під океанами — від декількох кілометрів до 150 км. У цілому під континентами вона товще, ніж під океанами. Під літосферою розташовується якісно інша речовина.
Встановлено, що на кожний кілометр висоти температура повітря знижується в середньому на 6 ˚С. Високо в горах земна поверхня отримує більше сонячного тепла, ніж біля підніжжя. Проте з висотою тепло швидше випромінюється. Тому при підйомі в гори температура повітря загалом знижується.
Найбільші структурні одиниці літосфери — літосферні плити, розміри яких у поперечнику становлять 1 — 10 тис. км.