Вирощування ялівцю в саду – посадка у відкритий ґрунт, догляд, опис та фото

Ялівець (Juniperus) являє собою рід, який об’єднує кілька десятків видів дерев та чагарників сімейства кипарисових, які є одними з найпоширеніших хвойних порід на Землі. У природі представники роду виростають в Північній півкулі в зоні помірного та субполярного клімату, а також у високогір’ях тропіків.

З декількох десятків видів в садівництві використовується близько 20. Однак існує безліч гібридів й декоративних сортів цієї рослини.

Садові ялівці давно вже стали звичною прикрасою садів та міських парків. Стійкі до морозів й негоди, невимогливі у догляді, доступні в різних формах та розмірах, вони є цінним елементом будь-якого ландшафтного дизайну.

Опис ялівцю з фото

Види й сортові форми ялівців відрізняються своєю різноманітністю. Розрізняють сланкі та низькорослі чагарники висотою 15-40 см, а також високі до 10 м дерева й кущі з різною формою крони – стовпчастою, яйцеподібною, конічною або розлогою.

У деяких видів листя має тільки форму голок, в інших — голки й лусочки (наприклад, ялівець китайський, проміжний, вірджинський).

Хвоя ялівцю може бути як жорстка й колюча, так і м’яка. Колір її варіюється від сорту, але переважають сіро-блакитні, сизі й зелені відтінки. Тим ефектніше та незвичніше на їх тлі виглядають варієгатні сорти з золотистим забарвленням.

Це зазвичай дводомні рослини, оскільки однодомні зустрічаються рідко. Залежно від умов зростання перше цвітіння ялівцю починається в 5-8-річному віці. Чоловіче суцвіття розвивається за рік до цвітіння, а жіноче в перший рік навесні.

Цвітіння триває з кінця квітня до початку червня. Після відцвітання зав’язуються плоди, що схожі на ягоди. Насправді це дрібні, м’ясисті шишки, які у деяких видів є їстівними.

Їх дозрівання триває рік, а в несприятливих умовах (прохолодна й дощова погода) навіть два роки. У перший рік шишкоягоди ялівцю зелені, але після закінчення зрілості стають темно-синіми, покритими восковим блакитним або сріблястим нальотом.

Вони служать їжею птахам, використовуються в кулінарії та медицині та багаті дубильними речовинами, ефірними оліями й мікроелементами.

Отруйний ялівець чи ні? Ягоди, хвоя та пагони можуть бути помірно токсичними для собак й кішок при ковтанні, хоча більшість домашніх тварин не чіпають рослину через гіркий смак. Потрапляння в шлунок може викликати діарею та блювоту.

Посадка ялівцю у відкритий ґрунт

Саджанці ялівцю з відкритою кореневою системою або закритою джутовим мішком висаджувати найкраще навесні або восени при відносно низьких температурах і коли земля насичена вологою. Саме тоді коріння ялівцю та інших хвойних дерев проявляє найбільшу регенеративну здатність, а транспірація не така інтенсивна, як в літню спеку.

Саджанці в контейнерах можна висаджувати протягом усього сезону. Якщо ви купуєте карликове хвойне дерево для горщикового озеленення, то зазвичай потрібна пересадка в горщик більшого розміру. Зробити це можна на наступний день після покупки, але перед цим дерево слід рясно полити та дати корінню просочитися водою.

Як вибрати місце для посадки ялівцю? Чагарник найкраще росте на помірно родючих, добре дренованих та досить сухих ґрунтах (піщаних, супіщаних), від злегка кислих до нейтральних, в діапазоні від 5,5 до 7,0 за шкалою pH.

Зазвичай рівень pH садових ґрунтів знаходиться в діапазоні від 6,0 до 7,0. Додавання органічного компосту в землю, що взята з посадкової лунки або використання його як мульчу також може допомогти підвищити кислотність та надалі підтримувати її рівень.

При посадці у важку глину або інший щільний ґрунт змішайте компост або перегній з 30-50% грубозернистого піску або дрібного гравію. При посадці в піщані субстрати додайте в лунку універсальний ґрунт та компост. Дані компоненти допоможуть утримати вологу й забезпечити рослину поживними речовинами.

Обрана ділянка для посадки повинна бути сонячною або в півтіні, але варієгатні сорти найкраще демонструють своє забарвлення на сонці.

Посадка саджанця ялівцю

Викопавши яму для ялівцю, переконайтеся, що її глибина відповідає висоті кореневої грудки, а ширина на 50 см більше. Коренева шийка повинна знаходиться трохи вище рівня землі, оскільки після поливу рослина трохи «просяде».

Помістивши ялівець в посадкову яму, однією рукою утримуйте рослину прямо, а іншою рукою починайте засипати ґрунтову суміш навколо коренів, утрамбовуючи, щоб видалити повітряні кишені.

Коли яма заповниться до половини, можна трохи полити та потім досипати землю, що залишилась. Утрамбуйте та знову добре полийте. Багато садівників додають у воду для поливу розчин, який стимулює швидкий розвиток нових коренів й зменшує стрес від посадки.

Висаджуючи відразу кілька ялівців, дотримуйтесь достатнього інтервалу між ними, щоб забезпечити вже дорослим рослинам хорошу циркуляцію повітря, яка знизить ризик розвитку грибкових захворювань.

Догляд за ялівцем в саду

Чагарник стійкий до багатьох несприятливих факторів та після посадки не вимагає особливого догляду. Оскільки рослина віддає перевагу помірно сухому ґрунту, то надлишок вологи може привести до розвитку кореневої гнилі та інших грибкових хвороб.

У перший рік після посадки молоді саджанці при відсутності опадів поливають за потреби – після висихання верхнього шару землі. Ґрунт важливо підтримувати помірно вологим та найкраще поливати раз в кілька днів, але великою кількістю води.

Після вкорінення ялівці стають посухостійкими й рідко потребують додаткового зрошення. Ознакою нестачі вологи під час тривалої посухи є втрата пружності або знебарвлення хвої та лусочок.

Полив необхідний й поза вегетаційного періоду — пізньої осені до настання заморозків, оскільки хвоя продовжує навіть в цей час випаровувати вологу, та під час зимових відлиг.

При догляді за ялівцем у відкритому ґрунті не слід забувати про мульчування. Відразу поле посадки саджанця рекомендується в пристовбурній області викласти 2 см шар мульчі з сухої деревної соснової тріски, кори або верхового торфу. Мульчування перешкоджає сильному пересиханню субстрату, обмежує зростання бур’янів, забезпечує коріння поживними речовинами.

При посадці в оптимальних умовах ялівець практично не потребує великих доз добрив. Навесні починають підгодовувати мінеральними багатокомпонентними добривами, що призначені для хвойних порід згідно з інструкцією виробника. Періодичність підгодівлі – раз у 3-4 тижні. Останній раз вносять добриво не пізніше липня.

Чи можлива пересадка ялівцю? Коріння у рослини неглибоке й чутливе, що значно ускладнює повторну пересадку, яка є основною причиною відмирання пагонів.

Техніка пересадки ялівцю

Якщо виникла необхідність пересадити кущ на нове місце, то його слід добре обкопати з усіх боків, намагаючись не зачепити корінці. Потім вийняти з грудкою землі й перевезти на тачці до підготовленої посадкової ями.

Ялівець взимку у відкритому ґрунті

Рослина зимостійка, але молоді саджанці в перший рік після посадки підгортають в кінці осені шаром соснової кори, хвоєю або опалим листям. Насип не повинен бути високим, оскільки до промерзання найбільш чутливі тільки основа нижніх пагонів та коренева шийка.

Більшу небезпеку взимку для ялівцю середніх й високих розмірів представляють накопичення снігу на гілках після снігопадів та утворення крижаної кірки після відлиги. Під вагою снігу пагони ламаються, крона кущів та дерев деформується.

Лід же викликає пошкодження кори й хвої. Тому відразу після снігопаду необхідно струсити сніг, але обережно, оскільки пагони взимку втрачають гнучкість й легко ламаються.

Щоб заздалегідь уникнути даної проблеми рекомендується восени обмотати насадження мішковиною й обв’язати мотузкою.

Захист ялівцю від зимових ушкоджень

Такий захист допоможе також запобігти сонячному опіку хвої в кінці зими та на початку березня, коли при підвищенні температури починається активний фотосинтез й випаровування вологи хвоєю, а земля ще не відтанула та коріння не здатне поглинати воду із замерзлого ґрунту.

Це призводить до зневоднення голок та лусочок, які до середини весни жовтіють. До сонячної радіації найбільш чутливі молоді ялівці, але вже після п’ятирічного віку стійкість до «вигорання» істотно підвищується.

Чи можна обрізувати ялівець?

Як правило, рослині потрібне тільки санітарне обрізування, при необхідності також проводять стрижку верхньої частині пагонів для контролю росту та підтримки компактної крони насаджень. Таке формування ялівцю найчастіше застосовується при вирощуванні його як бонсай або живопліт.

Оскільки ялівці та інші хвойні дерева дають нові пагони навесні та восени й мало розростаються влітку, то стрижку краще робити ранньою весною в теплих регіонах або раннім літом в більш прохолодних умовах вирощування.

Увага! Прищіпка верхівок абсолютно неприпустима. Причина в тому, що ялівець на відміну від листяних видів рослин накопичує енергію на молодих кінчиках гілок та їх регулярне прищипування протягом сезону послаблює його.

Під час санітарного обрізування видаляють засохлі, пошкоджені, хворі гілки на стику відгалужень. Таким же чином проріджують внутрішню частину занадто загущеної крони.

Важливо! Уникайте обрізування здорових гілок, які знаходяться в «мертвій зоні» у центрі крони

Річ у тому, що в міру розростання сонячне світло майже не проникає в центр крони, тому велика частина зелених пагонів в цій області відмирає або формує дуже мало листяних бруньок, щоб зберегти енергію для зовнішньої частини куща.

На зрілому ялівці з цієї зони нічого вже не виросте, тому при обрізуванні ялівцю важливо не заходити за кордон «мертвої зони» та завжди залишати трохи зеленої хвої на пагоні, що дати можливість для нового приросту.

Зона відмерлих старих пагонів

Омолодити насадження не вийде також якщо кількість старих та голих пагонів перевищує молодий приріст. Такий кущ втрачає декоративність. В цьому випадку його легше замінити новою рослиною. Але зазвичай це стосується тільки дуже старих ялівців.

Користь та застосування ягід ялівцю

Численні плоди-шишки представників роду дуже схожі на ягоди, тому виникає природне питання, їстівні вони? І якщо так, то як краще їх використовувати?

Існує понад 45 різних видів ялівцю та у всіх видів до складу шишко-ягід входить ефірна олія, що містить токсичну речовину туйон, який може викликати розлад шлунка й діарею.

Вся справа в його кількості. Більшість видів має підвищений вміст даної речовини, тому їх ягоди на смак дуже гіркі й непридатні в їжу, наприклад у ялівцю козацького (Juniperus Sabina).

До їстівних видів відносяться Juniperus Drupacea, Juniperus Phoenicea, Juniperus Communis, Juniperus Deppeana та Juniperus Californica. Однак широко використовуються плоди тільки одного виду – ялівцю звичайного (Juniperus Communis).

Попри їстівність плоди ялівцю мають сильно виражений гіркуватий смак та зернисту текстуру, але вони дуже поживні. До складу шишкоягід входить велика кількість таких сполук як: монотерпени, сесквітерпеноїди, проантоціанідіни, флавоноїди, лігнан, дітерпенові кислоти, ефірні олії, цукор.

Ягоди багаті вітамінами C, D3 і B1, а також амінокислотами й мікроелементами (кальцій, кобальт, хром, залізо, магній, марганець, калій, селен, цинк).

Як та де використовують плоди? Насправді ви могли пробувати їх раніше, навіть не підозрюючи про це, адже ялівцеві шишки традиційно використовуються як добавка для додання характерного смаку й аромату джину.

Історія його створення почалася ще в 17 столітті в Нідерландах, коли в віскі стали додавати ялівцеві шишки для поліпшення смаку та додавання напою лікувальних властивостей. Зараз шишки використовуються у виробництві шведського, французького та фінського пива.

Для більш тонкого смаку шишкоягоди злегка обсмажують, а потім подрібнюють й використовують в домашній кулінарії як ароматну спецію в приготуванні страв з м’яса, в соусах, маринадах.

Плоди можуть додати цікавий аромат й смак варенню, джему, настоянці або глінтвейну. Наприклад, в Німеччині неможливо приготувати справжню квашену капусту без ягід ялівцю. У південних Альпах з них роблять темний сироп, який традиційно їдять як десерт з вершками або гарячим молоком.

Запорошений наліт на шишках насправді є дикими дріжджами, тому ялівцеві плоди століттями використовувалися в заквасці для приготування пива й хліба. На півночі Англії й зараз ялівцеву спецію використовують при випічці хліба та навіть тістечок.

Найперше лікарське використання шишкоягід було описано в папірусі стародавнього Єгипту, датованого 1500 роком до нашої ери. Це був поширений засіб для лікування багатьох хвороб у древніх греків, арабів та американських індіанців.

Так, греки використовували плоди ялівцю як засіб для церемоній очищення й для підвищення фізичної витривалості (особливо у спортсменів). Римляни застосовували їх як дешевий замінник чорного перцю, який було дорого імпортувати з Індії.

У традиційній китайській медицині ялівцеві шишки століттями використовувалися для поліпшення роботи нирок та сечового міхура, а також як природний антибіотик для лікування інфекцій й в складі мазей для лікування ран.

Ялівцеві чаї та відвари призначали для лікування шлунково-кишкових захворювань, інфекцій сечового міхура, туберкульозу, гельмінтозів. Для приготування смачного сечогінного чаю потрібно залити шишки окропом та настояти їх 10 хвилин. До чаю додають мед або інший натуральний підсолоджувач.

Рекомендації по збору врожаю. Збирайте стиглі плоди протягом усього року в міру того, як вони набувають темно-синього кольору. Обов’язково сушіть урожай в прохолодному та темному місці, щоб зберегти вміст ефірних олій. Гілочки ялівцю можна покласти для просушування в коричневий паперовий пакет, а потім зберігати в скляній банці, як і інші трави.

Ялівець звичайний

Ялівець звичайний (Juniperus communis) це чагарник або дерево висотою від 5 до 10 метрів, що відноситься до роду вічнозелених хвойних рослин родини кипарисові. У природі їх можна зустріти у Північній півкулі від Арктики до субтропічних гірських областей. В Україні росте в лісах Карпат, на Поліссі та в північній смузі лісостепу.

Діаметр стовбура досягає 20 см. Дерево має щільну крону конусоподібної форми, а чагарник – яйцеподібну. Волокниста кора забарвлена в коричнево-сірий колір, при цьому пагони буро-червоні. Зелена, загострена, голчаста хвоя – тригранна. У довжину голки можуть сягати 15 мм та триматися на гілках протягом 4 років.

Цвітіння спостерігається у травні. Жіночі квіти – зелені, а чоловічі – жовті. Тривалість життя рослини близько 200 років. Шишки округлої форми в діаметрі досягають 10 мм, при цьому до дозрівання вони мають зелене забарвлення, а після – синювато-чорне, на їх поверхні є наліт із воску.

1. Різновиди ялівцю звичайного
2. Посадка ялівцю звичайного
3. Коли садити
4. Як висаджувати
5. Як доглядати ялівець звичайний
6. Обрізка
7. Догляд на зиму
8. Як пересадити
9. Розмноження ялівцю звичайного
10. Розмноження живцями
11. Розмноження відведеннями
12. Розмноження насінням
13. Шкідники та захворювання

Різновиди ялівцю звичайного

У ландшафтному дизайні цей вид ялівцю користується великою популярністю, наприклад в якості вічнозелених кущів для огорожі. Тому фахівці намагаються вивести нові цікавіші сорти та форми. Безліч підвидів садівники так само успішно вирощують на своїх садових ділянках.

1. Depressa має широку та плоску форму. У висоту, може досягати 1м. Голки у неї не такі довгі та тонкі, як у основного вигляду.
2. Montana – сорт що стелиться, у висоту досягає 20 см. Тригранні гілки товсті та короткі.
3. Green Carpet – це карликовий чагарник, що стелиться має крону плоскої форми. Його м’яка хвоя забарвлена ​​у блідо-зелений колір. За 10 років рослина здатна вирости лише на 10 сантиметрів у висоту. При цьому крона в діаметрі може досягати 1,5м.
4. Columnaris – сорт з колоноподібною формою крони. Рослина має тупу вершину, заввишки досягає 1,5м, а завширшки – 30 см. На висхідних пагонах знаходиться коротенька хвоя, внизу вона зеленувато-блакитна, а вгорі має білувато-блакитну смужку.
5. Hibernica має стовбур, що росте вертикально і вузьку конусоподібну форму. Він має темно-зелену хвою і стійкий до шкідників і хвороб. Ідеально підходить для створення живої огорожі або використання в садових композиціях.
6. Gold Cone отримав золотисто-жовту хвою, яка надає йому видовищний вигляд. Він добре підходить для створення контрасту в ландшафтних композиціях та прикраси саду.

Посадка ялівцю звичайного

Для висадки в сад підходять саджанці, яким виповнилося 3-4 роки. Саджанець, що знаходиться в ємності, об’єм якої становить 3-5 літрів добре приживається і швидко починає рости.

Якщо використовувати досить великі саджанці, то для їхньої висадки знадобиться певний досвід, а приживатися вони будуть набагато повільніше. Уважно огляньте саджанець перед покупкою. Якщо є ознаки хвороби, то такий екземпляр краще не купувати.

Коли садити

Висадку саджанця в сад рекомендується проводити навесні (квітень або травень). Також такий чагарник можна висадити восени в жовтні. Рослина дуже любить світло, проте ялівець звичайний може рости в несильно затіненому місці. Особливих вимог до ґрунту немає, проте рекомендується йому вибирати пухку, вологу, вапняну чи піщану землю. Кислотність ґрунту має бути в межах рН 5-6.

Якщо саджанець посаджений у ємність, його висадку можна зробити протягом сезону, але спекотні дні краще виключити. Перш ніж висаджувати рослину, її систему коренів треба на кілька годин занурити у воду. Молоді саджанці, що мають відкрите коріння, рекомендується висаджувати навесні або в останні літні дні у вологу погоду.

Як висаджувати

При посадці бажано щоб ком землі на коренях залишився цілим. Якщо грунт розсипатиметься – то це призведе до травмування кінчиків коріння, в результаті саджанець тривалий час хворітиме і може не прижитись.

Якщо сорт досить великий, то між кущами слід залишати відступ 1,5 м. Якщо кущики малогабаритні, то дистанція між ними повинна бути близько 50 см. Глибина ямки безпосередньо залежить від величини груди землі саджанця, її розмір повинен перевищувати систему коренів в 2 рази.

За півмісяця до висадки на дні посадкової ямки слід викласти шар із битої цегли та піску для дренажу, при цьому його висота має бути від 15 до 20 см. Після цього на 2/3 яму заповнюють сумішшю, насиченою поживними речовинами:

• пісок
• дернова глиниста земля
• торф (1:1:2)
• 200 – 300 г нітроамофоски

Через півмісяця відбудеться осад ґрунту. У ямку слід помістити саджанець і наповнити її ґрунтом схожого складу, але без добрива. Після посадки великого саджанця його коренева шийка має височіти над рівнем ґрунту на 5–10 см. У випадку, коли рослина не дуже велика – коренева шийка має бути на одному рівні з поверхнею ґрунту. Висаджений ялівець треба полити, а коли рідина вбереться, поверхню засипати шаром мульчі, товщиною від 5 до 8 см.

Як доглядати ялівець звичайний

Виростити рослину не складно. Протягом сезону полив слід проводити лише у тривалу спеку, при цьому на 1 дорослий екземпляр береться 1–2 відра води. Ялівець сприятливо реагує на зволоження листя 1 раз на тиждень. Періодично слід розпушувати поверхню ґрунту та виривати бур’ян.

Підгодовувати ялівець рекомендується навесні, для цього по поверхні пристовбурного кола треба розподілити від 30 до 40 г нітроамофоски. Добриво закладають в ґрунт, а потім обов’язково поливають. У тому випадку, якщо рослина посаджена в дуже бідний ґрунт, то удобрювати цим способом її слід протягом усього вегетаційного сезону.

Обрізка

Обрізання ялівцю звичайного, як правило, роблять у тому випадку, коли хочуть з цього чагарника зробити живопліт. В інших випадках обрізку робити не слід. Якщо ви хочете сформувати кущ, треба бути дуже обережним, рослина росте повільно і на відновлення піде багато часу.

Досвідчені фахівці рекомендують проводити санітарну та проріджувальну обрізку, а також підрівнювати занадто довгі або неохайні гілки.

Догляд на зиму

Восени рослину треба починати готувати до зимівлі. Для цього проводиться санітарна обрізка ялівцю: обрізаються травмовані та висохлі пагони. Потім слід обробити рослини та поверхні грунту розчином бордоської рідини (1%) з метою профілактики від різних захворювань та шкідливих комах.

Ялівець звичайний стійкий до морозів. Якщо зима очікується не холодна – його накривати не потрібно, але слід стягнути гілки за допомогою шпагату. Молоді рослини на зиму рекомендується вкрити лапником.

Як пересадити

Слід пам’ятати, що для дорослої рослини пересадка це великий стрес, а тим більше для ялівцю. Сам кущ потрібно обов’язково підготувати до пересадки. Навесні необхідно відступити від стовбура 30 – 40 см та гострою лопатою прорізати грунт на глибину багнета. Таким чином ви зможете відокремити периферичні молоді корені від загальної системи коренів ялівцю.

Потім треба почекати до осіннього або наступного весняного періоду. За цей час усередині кома землі встигнуть вирости молоденькі коріння і рослина краще приживеться. Далі процедуру проводять аналогічно посадці саджанця, що було описано вище. Обережно витягніть рослину, стараючись не пошкодити кореневу систему. Висаджуючи слід стежити, щоб корені були розподілені рівномірно. Після пересадки обережно полийте рослину, дозволяючи воді проникнути до кореневої зони.

Розмноження ялівцю звичайного

Якщо ви хочете виростити ялівець своїми руками, то це можна зробити відведеннями, зеленими живцями і насінням.

Розмноження живцями

Декоративні форми насінням не розмножуються, для цього використовують живці. Їх слід підготувати навесні з молоденьких пагонів, які встигли одерев’яніти. Їх довжина повинна бути від 5 до 7 см, обов’язково присутні 1 або 2 міжвузля, а також п’ята. Для цього живець не слід зрізати, його зривають руками таким чином, щоб на кінці залишився шматок кори від батьківської рослини.

Відразу живець треба обробити засобом, що стимулює зростання коренів. Потім підготовлений матеріал для посадки висаджують за схемою 7х7 в суміш, що складається з піску і торфу (перегною), взятих у співвідношення 1:1. Поверхню треба присипати крупнозернистим піском (товщина шару від 3 до 4 сантиметрів). Після посадки кожен живець окремо треба накрити банкою. Заглиблювати їх потрібно на 15-20 мм, тоді укорінення відбуватиметься в піщаному шарі. До настання осіннього періоду живці укоріняться, проте пересадку на постійне місце можна буде здійснити лише через 2 роки.

Розмноження відведеннями

Якщо ялівець стелиться, то для його розмноження можна використовувати відведення. Розмножувати цим способом рослину можна протягом усього періоду активного зростання. Для відводків треба вибрати молоденькі гілки, що ледь визріли, так як вони дуже швидко дають коріння.

Для початку треба розпушити поверхню ґрунту навколо рослини, перемішати його з пухким торфом та річковим піском, а потім зволожити. До висоти 20 сантиметрів від основи відведення треба звільнити від хвої, потім цю частину слід пригнути до поверхні ґрунту та зафіксувати за допомогою шпильок.

Через 6–12 місяців відведення дасть коріння, але протягом цього часу його слід систематично поливати, а також підгортати. Після того, як на відведенні виростуть молоденькі пагони, їх треба від’єднати від батьківської рослини і висадити на постійне місце.

Розмноження насінням

Для підготовки насіння його слід стратифікувати. У ящик, наповнений сумішшю грунту, потрібно висіяти насіння та винести на вулицю під сніг, або розмістити в холодильнику. Там насіння має пробути 4–5 місяців. За бажання можна зробити висів непідготовленого насіння, але в цьому випадку треба знати, що перші сходи з’являться лише на наступний рік.

Підготовлене насіння висівають у відкритий ґрунт у травні. Глибина загортання повинна бути від 2 до 3 см. Доглядати висіяне насіння досить просто. Потрібно присипати поверхню грядки шаром мульчі, здійснювати полив у разі потреби, протягом перших 14 днів захищати від прямих променів сонця. Також слід систематично розпушувати поверхню грунту та виривати бур’ян. У трирічному віці можна буде пересадити саджанець на постійне місце, перенісши його разом із земляною грудкою.

Шкідники та захворювання

Найчастіше цей чагарник уражається таким грибковим захворюванням, як іржа. У зараженого куща на пагонах, шишках, хвої та скелетних гілках з’являються потовщення веретеноподібної форми. У кореневої шийки з’являються здуття і напливи, причому на їх поверхні кора сохне, обсипається, в результаті оголюються не дуже глибокі ранки. Заражені гілки засихають і гинуть, хвоя забарвлюється в коричневий колір і опадає.

Якщо рослину не лікувати, то вона загине. Для того щоб це не допустити, необхідно зрізати заражені гілки. Ранки і зрізи дезінфікують за допомогою розчину мідного купоросу (1%), а потім обробляють садовим варом. Зрізані гілки треба обов’язково знищити.

У профілактичних цілях ялівець рекомендується обприскувати у весняний і осінній час бордоською сумішшю (1%) або засобом подібного впливу. Також чагарник може постраждати від альтернаріозу, некрозу кори гілок, раку та усихання гілок. Всі ці хвороби можна вилікувати так само, як і іржу.

• Молі можна позбутися за допомогою розчину Децису (на відро води 2,5 г речовини). Обробку слід провести 2 рази з перервою на півмісяця.
• Від попелиці обробку слід провести так само 2 рази з перервою у 2 тижні розчином Фітоверму (на 1 відро води 2 г речовини).
• При появі павутинного кліща заражену рослину треба обробити розчином Карате Зеон (на 1 відро води 50 г речовини).
• Щитівки знищують використовувати розчин карбофосу (на 1 відро води 70 г).