Аґрусовий
АҐРУСОВИЙ, а, е. Прикм. до аґрус. В агрусових кущах почувся шелест (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 142).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 18.
Ілюстрації
Медіа
Цікаві факти
Латинська назва: Abraxas grossulariata
Російська назва: Крыжовенная пяденица
Тип шкідника: Шкідники смородини і агрусу
Ряд: лускокрилі — Lepidoptera
Родина: п’ядуни — Geometridae
Трапляється повсюдно. Пошкоджує аґрус, смородину, рідше — сливу, абрикос, персик, черемху. Метелик з розмахом крил 40 – 45 мм; передні крила білуваті з двома яскравожовтими смугами й численними чорними плямами; задні крила з чорними плямами по краю, голова чорна, черевце жовте з чорними плямами. Яйце розміром 0,6 – 0,8 мм, яскравожовте, блискуче. Гусениця завдовжки 35 – 40 мм, десятинога, зверху сіруватобіла, знизу жовта з чорними поперечними смугами, голова чорна. Лялечка — 30 – 35 мм, бурокоричнева з жовтими кільцями на черевці. Зимують гусениці ІІ – ІІІ віку в павутинних коконах на опалому листі. Навесні, під час розпускання бруньок аґрусу й смородини гусениці підіймаються на кущі і живляться бруньками та листям, часто з’їдаючи їх цілком. Живлення гусениць завершується в період цвітіння смородини. Гусениці заляльковуються на листі, пагонах або біля основи кущів у павутинних коконах. Через 20 – 25 діб вилітають метелики (кінець червня — липень). Після парування самки починають відкладання яєць. Літають вони ввечері, яйця відкладають групами на нижній бік листків. Плодючість — 300 яєць. Через 12 – 18 діб, приблизно наприкінці липня — на початку серпня, відроджуються гусениці, які впродовж 15 – 20 діб живляться листками, прогризаючи в них дрібні отвори. Наприкінці серпня гусениці обплутують себе павутинним коконом, чіпляють його до листка і разом з ним падають на землю, де й зимують. За рік розвивається одна генерація. Значної шкоди гусениці завдають у період весняного розвитку. П’ядунів знищують хижі клопи, жужелиці, деякі види птахів. Гусениць заражають їздці з родини браконід — Rogas rossicus Kok., Apanteles tibialis Curt., A. limbatus Marsh., A. pepotens Hal., A. spurius Wesm., Meteorus abdominator Nees., з родини іхневмонід — Casinaria rufimana Holmgr., мухитахіни — Phorocera obscura Fll., Schmidtia conspersa Mg., Blondella nigripes Fll., Lypha dubia Fll. та ін. Заходи захисту. Збирання і спалювання опалого листя восени. Навесні, в період масового заселення чагарників гусеницями, які перезимували, при чисельності 10 – 15 гусениць на кущ — обприскування інсектицидами або біопрепаратами.
Латинська назва: Pristiphora pallipes
Російська назва: Бледноногий крыжовниковый пилильщик
Тип шкідника: Шкідники смородини і агрусу
Ряд: перетинчастокрилі — Hymenoptera
Родина: справжні пильщики — Tenthredinidae
Трапляється повсюдно. Пошкоджує аґрус, червону, білу й золотисту смородину. Імагосамка завдовжки 5 – 6 мм, чорна, лише верхня губа, крилові кришечки й ноги жовтуватобілі, вусики 9членикові, чорні. Яйце розміром 1 – 1,2 мм, світложовте. Несправжня гусениця — до 12 мм, жовтуватозелена з буруватожовтою головою, черевцевих ніг 7 пар. Кокон літніх особин — 7 – 8 мм, зеленуватожовтий або білуватий, зимуючих особин — темнобурий. Зимують еонімфи в темнобурих блискучих коконах у ґрунті на глибині 2 – 3 см, найчастіше між товстим корінням біля основи куща. В квітні заляльковуються. У травні, на початку бутонізації та появи листків на аґрусі й червоній смородині починається літ. Пильщики вологолюбні й гинуть за відносної вологості повітря нижче 60 %. Після виходу самки починають відкладати яйця, розміщуючи їх у надрізи«кишені» вздовж країв молодих листків. Плодючість — 50 – 60 яєць. Самці трапляються дуже рідко, тому із незапліднених яєць розвиваються самки. Через 6 – 9 діб відроджуються личинки, які вигризають у листках дрібні отвори, середнього і старшого віків — з’їдають листки повністю, залишаючи лише центральну жилку. На молодих пагонах личинки часто пошкоджують точку росту. Вдень личинки тримаються на нижній поверхні листка. Потурбовані личинки І – ІІ віків підіймають догори задню половину тіла, старшого віку — згортаються в кільце і падають на землю. Личинки проходять п’ять віків і завершують розвиток упродовж 20 – 25 діб. Личинки літніх поколінь утворюють білуваті й зеленуватожовті кокони поміж листків, рідше — в ґрунті. Личинки останнього віку переходять у ґрунт, де на глибині 2 – 3 см утворюють кокон і залишаються в ньому до весни. В Україні розвивається 3 – 4 покоління. У 2 – 3му поколіннях частина личинок впадає в діапаузу. Відкладеними яйцями й личинками пильщика живляться багато хижих комах, а також деякі комахоїдні птахи, особливо синиці велика і блакитна. Несправжніх гусениць заражають їздці з родини іхневмонід — Polyblastus strobilator Thunb., P. melanostigmus Holmgr., Erromenus calcator Miill., з родини птеромалід — Euderus albitarsis Zett., з родини браконід — Ichneutes brevis Wesm., I. reunitor Nees., мухитахіни — Compsilura concinnata Mg., Blondelia nigripes Fll. Заходи захистуті самі, що й для чорносмородинного жовтого пильщика.
Аґрус: історія, і користь, властивості і протипоказання до вживання
Аґрус цінують не тільки за його користь і смак, але і за те, що він швидко достигає, дає хороший урожай, добре зберігається і транспортується.
Колір ягід аґрусу буває різним: червоно-фіолетовим, білим, рожевим, зеленим і навіть чорним, інформує UkrMedia.
Зелений аґрус вважається найкориснішим: саме про нього говорять, що якщо їсти його прямо з куща, можна позбутися від впливу радіації.
Аґрус звичайний – його ще називають відхиленим і європейським, – відноситься до родини аґрусових, роду смородина, так що смородині, яку всі теж люблять за її смак і користь, він найближчий родич.
Кущі аґрусу, до речі, далекі за виглядом від виноградних лоз: вони покриті колючими шипами, іноді досить довгими, і завжди гострими, так що виростити аґрус теж не так просто.
Якщо говорити про історію аґрусу, то навряд чи вдасться знайти легенди або міфи про нього, як про інші рослини: стародавні греки і римляни про нього не знали, зате в Європі він ріс мало не з доісторичних часів – в дикому вигляді. Французи спробували його окультурити, і це їм вдалося – чи то в XIII, чи то в XVI столітті – згадки про це зустрічаються різні. Було відмічено, що незрілі ягоди аґрусу відрізняються кислим, але приємним смаком, і можуть значно покращувати смак супів і соусов- зрілі ж стають солодкими і смачними, тому їсти їх краще в свіжому вигляді. Дуже сподобався аґрус французьким жінкам, особливо вагітним, і його стали частіше розводити в садах, а потім про його властивості дізналися і англійці. Клімат в Англії вологий, і для північної країни досить теплий, так що ягоди аґрусу стали там додавати у вазі, і за 100 років стали приблизно в 4 рази важче, і до того ж англійці активно займалися його селекцією. У XVII столітті про аґрус дізналися німці й голландці, а потім і вся інша Європа. А от у нас аґрус став популярний набагато раніше, але Європа не звернула на це уваги: вже в XI столітті він ріс в монастирських садах, а на початку XVIII століття його розводили аристократи. У XIX столітті англійці вивели великий і солодкий аґрус. Сьогодні аґрус в наших садах не менш популярний, ніж смородина – мабуть, поступається він лише полуниці.
Аґрус цінують не тільки за його користь і смак, але і за те, що він швидко достигає, дає хороший урожай, добре зберігається і транспортується. Ягідних культур, які можна вживати в недозрілому і напівдозрілому вигляді, не так багато, а от для аґрусу це нормально: якщо зрілі, солодкі і більш м’які ягоди вживаються свіжими, а також додаються в кондитерські вироби, то з напівдозрілих виходить відмінне варення, а з недозрілих, пружних і міцних – смачні компоти. Звичайно ж, з аґрусу варять варення, джеми та повидла, дуже улюблені і дітьми, і дорослими – адже свіжі ягоди зберегти до зими важко, і корисні властивості при варінні частково втрачаються, проте у аґрусу їх стільки, що вони облагороджують навіть цукор. Вітаміни і мікроелементи в аґрусі все-таки залишаються, хоча і в менших кількостях – варення з нього вважається одним з кращих засобів, що допомагає уникнути зимового гіповітамінозу.
Склад аґрусу, його користь і властивості
У 100 грам ягід аґрусу всього 45 ккал, є білки, вуглеводи, прості і складні цукру, трохи жирів, органічні кислоти і харчові волокна, вітаміни, бета-каротин, РР, А, Е, С, 5 вітамінів групи В, мінерали, калій, натрій, фосфор, кальцій, сірка, магній, хлор, залізо, цинк, мідь, марганець, молібден, фтор, нікель, хром, йод. Такий склад обумовлює багато корисних властивостей аґрусу: він покращує апетит і обмін речовин, виводить з організму солі важких металів, радіонукліди і захищає нас від радіаціі, підвищує імунітет, поліпшує склад крові, виводить з тканин зайву рідину, приводить в норму роботу ШКТ, зміцнює стінки судин, запобігає і сповільнює розвиток опухолей, покращує стан шкіри і волосся.
Дуже корисний аґрус при серцево-судинних захворюваннях. В 100 грам ягід міститься 260 мг калію, необхідного серцю і судинам при анемії і проникності капілярів, в аґрусі міститься і рутін, при ентероколітах і запорах, хворобах нирок і сечового міхура, печінки і жовчного міхура і т.д.
При застудах аґрус допомагає швидше вилікуватися, при запальних захворюваннях горла, фарингітах і ангінах рекомендується пити сік аґрусу з медом – по 1/3 склянки 3 рази на день до їжі, а також полоскати ним горло.
Відваром ягід лікують хронічні запори – особливо підходить цей засіб дітям, так як діє дуже м’яко. Дітям і вагітним жінкам аґрус взагалі дуже корисний: він запобігає анемії, поповнює запаси вітамінів і мінералів в організмі, допомагає уникнути набряків в жарку погоду. Для малюків краще варити компоти зі свіжих ягід, а після 3-х років можна давати дітям аґрус в сирому вигляді.
При порушеннях місячного циклу і в період менопаузи теж рекомендується пити відвар ягід аґрусу, допомагає він і літнім, ослабленим людям, особливо при нестачі вітамінів групи В, міді та фосфору.
З успіхом застосовується аґрус і зовнішньо: відваром стиглих ягід лікують опіки шкіри, викликані контактом з отруйними рослинами, а також екзему та інші шкірні захворювання.
При деяких захворюваннях шлунково-кишкового тракту відвар ягід аґрусу приймають, як жовчогінний, м’який проносний і знеболюючий засіб. 1 ст. л. ягід заливають склянкою окропу, варять 10 хвилин на малому вогні, остуджують, додають за смаком цукор або мед, поділяють на 4 порції і випивають протягом дня.
Цим же відваром лікують шкірні запалення: його проціджують, змочують у ньому серветки, прикладають до хворих місць і фіксують на кілька годин.
Приймати всередину при болях у шлунку можна не тільки відвар, але і настій аґрусу. 2 ст.л. ягід заливають у термосі окропом (3 склянки), і настоюють 5 год. Приймають по склянці 3 рази на день, додаючи цукор або мед.
Жителі Кавказу лікують настоєм листя аґрусу туберкульоз, артрити, остеохондрози і ожиріння: листя заварюють так само, як і ягоди, і приймають настій всередину.
Сирий аґрус теж успішно використовується в лікуванні захворювань: при гострих запаленнях сечового міхура і нирок треба протягом 2-3 тижнів, 3 рази на день, вживати по склянці свіжих ягід аґрусу. При ожирінні теж кілька тижнів поспіль їдять свіжий аґрус, по 800-900 г в день, максимально зменшивши кількість калорійної їжі в раціоні.
На аґрусі можна влаштовувати розвантажувальні дні: з’їдати по 1,5-2 кг свіжих ягід на день.
У домашній косметології аґрус також популярний, але це інша тема – рецептів з ним дійсно багато: наприклад, він відновлює тонус шкіри, допомагає вилікувати вугровий висип, усунути темні кола під очима і т.д.
Кулінарних рецептів з аґрусом теж безліч, і не тільки солодких, начебто варення, джемів і мармеладу: ягоди аґрусу добре поєднуються з вершками, сиром і рибними та м’ясними стравами. До м’яса можна приготувати чудовий соус, який допоможе його засвоєнню.
Протипоказання до вживання аґрусу
Аґрус дуже смачний і корисний, але є його можна не всім: не можна вживати аґрус при виразковій хворобі шлунка і 12-палої кишки, ентеритах, колітах, проносах, захворюваннях нирок у стадії загострення. Особливо часто викликають загострення захворювань шлунково-кишкового тракту кісточки і шкірка ягід аґрусу. При цукровому діабеті не рекомендується їсти зрілий аґрус солодких сортів.