У Європі, з XVI століття для розгладження складок на одязі використовували гарячі металеві пластини. Прасували білизну і спеціальними кулями – “гавками”, а також відрізаними денцями пляшок і залізними кружками, наповненими гарячою водою.
Для того, щоб попрасувати, господині складали одяг, скатертини, рушники вздовж, намагаючись надати їм ширини качалки, і обгортали ними качалку, утворюючи тугий згорток. Рубель клали зверху і від краю столу протягували вперед, розм’якшуючи і розгладжуючи лляну тканину, – катали, і це був механічний спосіб прасування.
Існував також такий спосіб: річ накручували на дерев’яну качалку і катали по ній рифлену дошку (так зване прасування рубелем). В інших країнах із прасуванням було приблизно так само. Стародавні греки застосовували для цієї мети металеві прути і молотки. У Європі в VIII-IX ст.