Клином літають тільки великі зграйні птахи (журавлі, гуси, пелікани тощо) і тільки на далекі відстані. Така побудова дає змогу “ловити” завихрення повітря, утворені помахами крил птаха, що летить попереду, і тим самим економити зусилля.
Найстаріші і найслабші птахи завжди летять наприкінці клина – там опір повітрю мінімальний. Пернаті, що летять позаду, буквально ширяють на повітряних хвилях, які створили ті, що летять попереду. Вражає і те, що птахи, які летять клином, здатні розвивати швидкість 80 км/год, і підтримувати її весь час перельоту.
За наявності вітру пернаті змінюють форму косяка, підлаштовуючись до птаха-вожака з того боку, з якого вони відчувають максимальну силу повітряного потоку. Найслабші, хворі та недосвідчені птахи завжди летять наприкінці.