на великих гірських висотах повітря стає практично сухим (парціальний тиск насиченої водяної пари мізерний). Це призводить до посиленої втрати рідини організмом через шкіру та легені і, отже, до зневоднення організму.
У горах, особливо високих, до зниження вмісту кисню в повітрі додаються й інші фактори: фізична втома, переохолодження, а також зневоднення організму на висоті. А за аварії — ще й травми.
Легка форма хвороби зазвичай включає головний біль, нудоту, порушення дихання, сильне серцебиття, слабкість та зниження активності. Ці симптоми зазвичай зникають через кілька днів, якщо людина залишається на тій самій висоті. Більш серйозний стан виникає на висоті 3000 метрів над рівнем моря і більше.
Гірська хвороба (в побуті горняшка) – це негативна реакція організму на висоту, викликана нестачею кисню (гіпаксією – кисневим голодуванням). На легкій стадії вона спостерігається майже у всіх, хто піднімається на велику висоту.