Обираючи наложницю на ніч, султан надсилав їй подарунок (часто – шаль або перстень). Після цього її відправляли в лазню, одягали в гарний одяг і відправляли до дверей спальні султана, де вона чекала, поки султан не ляже в ліжко.
По суті гарем являв собою жіночу половину будинку, де жінки вели повсякденний спосіб життя, не перетинаючись при цьому з чужими чоловіками – винятком були лише близькі родичі. Всупереч розхожій думці, гареми існували не тільки у східних мусульман, а й у різних культурах у різні періоди часу.
Спочатку гарем призначався для утримання рабинь, бо в дружини брали дочок християнських правителів із сусідніх держав. Але після правління Баязида II (1481-1512) ця традиція змінилася, і дружин султани стали вибирати з мешканок гарему.