7 неймовірних та унікальних героїв українських казок
Чи любите ви казки? Так, це риторичне запитання, адже ми впевнені, що ви їх просто обожнюєте! Ще б пак, адже саме завдяки казкам ми можемо вирушити в неймовірну подорож вигаданими (або не дуже) світами, фантазувати до несхочу та навіть відчути себе справжніми героями.
А чи знали ви, що казки допомагали нашим предкам осмислювати та пізнавати світ? Зрештою, в часи, коли ніхто ще уявлення не мав про науку, треба було якось пояснити, звідки взявся грім. То чому ж його причиною не може бути сварка богів десь за хмарами? А ще казки допомагали передати від покоління до покоління життєву мудрість (записати її ще не було чим та на чому, тож перекази – найкращий варіант).
Звісно, кожен народ мав своє розуміння навколишнього світу та власну мудрість, тож і казки в нас різні. Хоча так звані мандрівні сюжети теж не рідкість. Наприклад, історія дівчини, яка страждає від свавілля мачухи та злої сестри (або сестер) дуже розповсюджена. Але і відмінностей теж чимало. Наприклад, в українських народних казках є аж 7 героїв, яких ви не знайдете в казках інших народів світу, як не шукайте!
Дівка-семилітка
Це дівчинка, яка насправді дуже маленька, їй лише 7 років. Але, незважаючи на вік, вона неймовірно розумна! Адже ця семирічна дівчинка змогла врятувати батька від розорення, розгадавши складні та навіть дещо підступні загадки пана.
Мотив загадування загадок дівчині насправді доволі розповсюджений, але щоб із загадками легко впоралася мала дитина – це щось новеньке! Адже аби дати розумну і хитру відповідь, потрібно мати неабиякий життєвий досвід. Приїхати і прийти водночас, одягненою і в той же час роздягненою, з подарунком і без нього – а ви б змогли знайти вихід із такої ситуації?
Івасик-Телесик
Хлопчик, якому вдалося втекти від страшної Змії. А хлопчик цей, до речі, не простий, а чарівний. Бо з’явився він у вже дуже немолодих батьків дивним чином: дід поїхав до лісу, вирубав деревину, а потім зробив колисочку, куди і поклав ту деревину. Радісна баба весь вечір колихала “дитину” та, певно, розчулила вищі сили, бо на ранок деревина перетворилася на хлопчика. Та ще й дуже активного, бо він, щойно підріс, почав допомагати батькам і ловити рибу. Саме на озері і заманила його до себе Змія. Для чого? Аби з’їсти звісно!
Можливо, це їй би і вдалося, але вона довірила місію приготувати Івасика-Телесика своїй дочці. Нашому герою вдалося обманути дочку Змії, та ще й так майстерно, що вона опинилася в печі замість нього. Звісно, Телесику довелося тікати від роззлюченої Змії. І на щастя, якраз нагодилася стая гусей (щоправда, вони не дуже хотіли допомагати, забрало Івасика-Телесика із собою лише останнє невеличке гусенятко).
Котигорошко
Надзвичайно сильний, хоча і дуже маленький, хлопчик, який народився від горошини та визволив власних братів і сестру з полону Змія. Так, підступний Змій спочатку заманив до себе дівчину, а потім – узяв у полон шістьох її братів, які кинулися рятувати сестру. І хто зна, чим би все закінчилося, якби нещасна мати, що втратила всіх дітей, не з’їла випадково горошину, яка котилася повз, після чого народжує сина, якого називає Котигорошком.
Він росте, стає дуже сильним та починає цікавитися, де ж його брати та сестра? Паралельно наш герой викопує криницю та знаходить шматок заліза, який відносить до коваля, а той створює з нього могутню зброю проти Змія. Котигорошко йде до ворога, долає його та рятує родичів, але не зізнається їм, ким є насправді. І що роблять його брати? Вони підступно прив’язують Котигорошка, який заснув, до дуба, повертаються до батьків та хваляться, що здолали Змія. Звісно, він легко вирвав дуба, коли прокинувся, кинув його в хату та пішов геть.
І тут починаються дивовижні мандри! Котигорошко зустрічає Вернигору, Вернидуба і Крутивуса, подорожує з ними, натикається на злого чаклуна, що ув’язнив прекрасну царівну, та знову зіштовхується зі зрадою.
Пан Коцький
Старий, але дуже розумний кіт, який примудрився непогано влаштувати своє життя, хоча, здавалося б, він не міг уже розраховувати ні на що хороше. Річ у тім, що пан Коцький непогано жив собі в одного чоловіка, аж поки не постарів, а отже – вже не міг так вправно ловити мишей. Тож невдячний хазяїн відвіз його в ліс. На щастя, кіт не збирався прощатися з життям. Навіть більше, він одразу зустрів лисичку та одружився на ній!
Усе б нічого, але із новим чоловіком лисички захотіли побачитися інші звірі, зокрема заєць, вовк, ведмідь та дикий кабан. Але лисичка навела стільки туману, що вони почали трохи (чи й не трохи) побоюватися пана Коцького. Вони навіть приготували для нього шикарний обід та запросили пана Коцького разом із лисичкою. Що з цього вийшло? Обов’язково прочитайте казку та дізнайтеся!
Кобиляча Голова
Дуже цікавий та незвичний персонаж. Це загадкова містична істота, яка з’являється невідомо звідки. Для чого? Аби влаштувати герою випробування! Насправді Кобиляча Голова страшна і може бути дуже жорстокою до тих, хто виявляє до неї неповагу. Але якщо герой гідно витримає випробування, то у винагороду отримає багатство і красу.
Дослідники кажуть, що Кобиляча Голова символізує померлих членів роду. Якщо ставитися до них із пошаною, то всього в житті буде вдосталь. Але як би там не було, але за казкою про Кобилячу Голову точно можна зняти потужний горор!
Видимо й Невидимо
Невидимий чарівний помічник, який допомагає лакеєві провчити жорстокого пана. Цей пан, який колись товаришував із лакеєм, раптом задумав позбутися колишнього друга. Яких тільки завдань йому не давав! Але той із усім впорався. Тоді пан наказав принести йому Видимо й Невидимо. Що ж то таке? Звісно, лакей засмутився, адже як принести щось незрозуміле? Утім, сумував він не довго, адже Видимо й Невидимо знайшлося в лісовій хатині – там воно прислужувало дідку: накривало на стіл та прибирало. Звісно, накривало не буквально – вся їжа з’являлася чарівним чином.
Забравши із собою Видимо й Невидимо, лакей вирушив додому, а по дорозі завдяки своєму помічнику отримав ще й топор-саморуб, чарівні прути та дубинку-самобійку. І вже з допомогою цих чарівних інструментів розібрався зі злим паном.
Ох
Казковий персонаж, правитель Лісового Царства. З’являється після того, як хтось, сівши на пеньок, вигукує слово «ох». Очікувано, чи не так? Ох живе в Лісовому Царстві, яке знаходиться під землею. Він сам зелений, а отже і жінка з дітьми в нього зелені, і будинок, і страви – все.
Ох – могутній чарівник, до того ж хитрий, який часто бере до себе в науку (по суті – в рабство) молодь. Постарів? Іди геть! Утім, якщо вдасться вирватися від чаклуна раніше, то, можливо в якості нагороди отримати деякі чарівні здібності. Оха не можна назвати добрим чи лихим, а ще його можна перемогти – хитрощами чи чарами.
Цікаво, чи не так? Але якщо ми вже трохи розібралися з українськими казками, то чому б не дізнатися більше про казки інших народів світу? Адже вони теж неймовірно захопливі та вражають уяву. Тож не гайте часу та долучайтеся до нашого неймовірно цікавого конкурсу «Сторінками казок народів світу»! Ми розповімо про секрети та цікавинки, які приховують казки Африки, Австралії та інших континетів, а також про те, чим особливі казки про тварин, і яка казка вважається найчитанішою у світі. А ще познайомимо вас із відомими казкарями та їхніми героями. Беріть участь у конкурсі та не забудьте розказати про нього друзям!
«Місце для дракона»: аналіз, проблематика та паспорт твору Юрія Винничука
Велика кількість казок завжди розповідала дітям про те, що таке добро, а що таке зло, проте чи завжди негативні герої були злими? На перший погляд можна одразу визначити, що, наприклад, зайчик у творі буде добрим, а вовк злим, а якщо все буде навпаки? Чи зможе дитина пізнати головних героїв за їх зовнішнім виглядом і одразу зрозуміти, хто злий персонаж, а хто добрий? Навряд чи. Саме так можна подивитись на твір «Місце для дракона» Юрія Винничука і зрозуміти, що не завжди герої, який звикли сприймати як негативних персонажів, дійсно є такими в інших творах.
Повість-казка «Місце для дракона» розповідає величезну кількість вигадок, проте у творі події відбуваються впродовж тривалого часу. Для більш детального ознайомлення із твором, нижче можна буде дізнатись тематику, ідею та проблематику твору «Місце для дракона».
Паспорт твору «Місце для дракона» Юрія Винничука
Автор: – Юрій Винничук
Рік написання: – 1990
Жанр: – повість-казка (у творі багато вигадки, але події відбуваються протягом тривалого часу)
Тема: – розповідь про незвичайного дракона Грицька, який мріє не руйнувати та нищити, а творити та милуватися красою світу.
Головна думка: – ” Якщо зла не буде, то звідки добро пізнаєш?”
Тематика твору «Місце для дракона» Юрія Винничука
Письменник Юрій Винничук написав повість-казку про дракона, де розповідає історію про незвичного дракона, який все життя мріє не руйнувати, а створювати щось нове. Саме на прикладі цього дракона Грицька, автор намагався донести тему, що не завжди негативний герой чинить лише зло. Для того, аби зрозуміти характер та емоції головних героїв, то просто подивитись на зовнішній опис – недостатньо. Дракони завжди символізували постійні руйнування та винищення людей, але казка «Місце для дракона» розповідає зовсім іншу історію.
Цікаво: «Меланхолійний вальс»: аналіз, проблематика та паспорт твору Ольги Кобилянської
Головні герої твору «Місце для дракона» Юрія Винничука
Для більш детального ознайомлення із тематикою твору «Місце для дракона», автора використовує наступних головних героїв:
- Дракона Грицька – він пише вірші, йому притаманна риса характеру як: доброта;
- Пустельник – він намагається врятувати дракона Грицька, проте йому це не вдається, до того ж, він навчає грамоті;
- Князь – мріє про героїчне вбивство дракона Грицька лицарем;
- Настасія – князівна;
- Лаврін – лицар, який має вбити дракона Грицька.
Усі події відбуваються у часи середньовіччя, адже наявні герої: князі, лицарі і дракони, а самі події відбуваються на Галичині.
Ідея написання твору «Місце для дракона» Юрія Винничука
Поезія-казка «Місце для дракона» Юрія Винничука була написана із особливою ідеєю – звеличити благородство, самопожертву, людяність, коли усі добрі якості перемагають жорстокі закони і підступність.
Книга «Місце для дракона» Юрія Винничука перевертає всі події шкереберть, адже те, що читачі звикли вважати злим – стає добрим, а те, що символізувало добро – тепер є злом. Величезний дракон, який мав би руйнувати усе на своєму шляху, нищити людей та будинки, натомість пише вірші, захоплюється природою та читає Біблію. Він живе у величезній печері, де навколо не останки людей та калюжі крові, а доглянути клумби із квіточками, а особливо мальвами, бо він їх дуже полюбляв. Своє полум’я він спрямовував лише догори, аби не завдати шкоди оточуючим.
Юрій Винничук доречно використав головну думку у творі «Місце для дракона», адже вона звучить наступним чином: «Якщо зла не буде, то звідки добро пізнаєш?»
Цей вислів є дуже влучним, оскільки саме зло завжди породжує добро. ЇХ постійне протистояння не даю спокою людям впродовж великої кількості сторічь. У творі «Місце для дракона» письменник продемонстрував те, що великий звір, який має свої «драконячі закони» може бути добрим другом і захищати себе та навколишнє середовище від небезпеки.
Окрім доволі влучного поєднання тематики та ідеї написання фантастичної казки «Місце для дракона» Юрієм Винничуком, автор зміг доцільно підібрати та порушити вагомі проблеми, які є актуальними і сьогодні.
Проблематика твору «Місце для дракона» Юрія Винничука
Головними проблемами, які були порушені у творі «Місце для дракона» стають:
- Проблема добра і зла;
- Проблема вірності і зради;
- Проблема доцільності самопожертви;
- Проблема вибору.
Проблема добра і зла завжди залишається ключової у написанні казок, адже постійне протистояння доброго і злого вчить дитину лише хорошому. Але що робити, коли улюблені герої, які постійно уособлювали добрих персонажів – тепер перейшли на сторону негативного? Як правильно сприймати дитиною інформацію, що тепер дракон – це не злий персонаж, а лицар, який мав би рятувати Всесвіт – уособлення зла. Відповідь доволі проста, адже кожна дитина після читання казки «Місце для дракона» зрозуміє, що жахливий на вигляд та великий монстр – не завжди уособлює зло. Врешті-решт він зможе опинитись саме тим персонажем, хто здатен врятувати світ.
Композиція твору «Місце для дракона» Юрія Винничука
- Пролог. Спокій і затишок запанували в князівстві, люботинці відвикли боронитися, запанувала нудьга безроздільно, викликаючи неймовірну лінь і розмореність.
- Зав’язка. “Так і оголосіть: хто переможе дракона – пошлюбить князівну і сяде на престолі. Бій з Драконом – святе діло.” Тут народ валом повалив.
- Розвиток дії. Через Пустельника Князь познайомився із Драконом, втерся йому в довіру і попросив допомогти в такому делікатному ділі – віддати життя заради “спасіння Люботина”.
- Кульмінація. І Лицар, заплющившись, навідліт рубає мечем у те око, в якому він, наче у дзеркалі та в цю мить надлітає джура і спис його з розгону впивається, мов жало оси, а голова Драконова сіпається. Дракон важко падає, голова його гупає об землю, і чи то почулося Лицарю, чи справді долинуло: “Дякую”.
- Розв’язка. Дракон убитий, новий князь знайдений, до того ж саме той, кого вподобала молода князівна, але старий Князь не знаходить собі спокою, його мучить совість. Він приходить час від часу на могилу Дракона, я кого похоронили біля Пустельника, розмовляє з ними, наче із живими, і незабаром й сам помирає біля їхніх могил.
Цікаво: «Майстер і Маргарита»: аналіз, проблематика та паспорт твору Михайла Булгакова
Художні засоби твору «Місце для дракона» Юрія Винничука
- Епітети: гірка отрута, щаслива днина, промінь притьмарений
- Метафори: лист лаштувавсь в дорогу, промінь заквітнув, туман вінчається з імлою, надходить смуток
- Порівняння: ваш образ, як промінь
- Гіпербола: смуток… влива у спогади гірку отруту і не дає розрадити нікому
- Звертання: Панно світла
Що означає назва твору «Місце для дракона» Юрія Винничука?
Якщо дуже уважно подивитись на прийоми, які були використані автором під час написання повісті-казки «Місце для дракона», то можна побачити, що він використав прийом «магічного реалізму», а персонажі твору наділені характерними ознаками алегорії. Таким чином можна стверджувати, що «місце для дракона» — це місце митця в суспільстві, адже головний герой твору – дракон, полюбляв писати вірші і читати Біблію.
Історія написання твору «Місце для дракона» Юрія Винничука
«Місце для дракона» – твір Юрія Винничука вперше опублікований на сторінках збірки «Спалах» у 1990 році. Окремою книгою він зʼявився лише в 2015 році. І хоча твір має жанрове визначення «повість-казка», він зовсім не для дитячої аудиторії. Це, в першу чергу, пояснюється тим, що час написання твору припав на ранню творчість Винничука, у якій він часто звертався до магічного реалізму.
Аудіокнига (скорочено) твору «Місце для дракона» Юрія Винничука
How useful was this post?
Click on a star to rate it!
Average rating / 5. Vote count:
No votes so far! Be the first to rate this post.