Остаточний розпад «старіючих» еритроцитів відбувається переважно в селезінці. При розпаді еритроцитів з гемоглобіну, що звільнився, шляхом складних перетворень утворюється один з пігментів жовчі – білірубін, за кількістю якого в крові та його похідних у калі та сечі можна судити про виразність Г.Г.
Руйнування еритроцитів відбувається у селезінці та печінці. При цьому з еритроцитів виходить дихальний білок гемоглобін. Потім у печінці гемоглобін розпадається, перетворюючись на білірубін та інші жовчні пігменти, або відправляється в червоний кістковий мозок для утворення нових еритроцитів.
У фізіологічних умовах тривалість життя еритроцитів складає 100-120 днів. Старіючі еритроцити зазнають руйнування в синусах селезінки, а також у кістковому мозку.
Іноді еритроцити руйнуються через аномалії в них самих – патологічних змін форми та поверхневої структури, порушення функції або аномалії гемоглобіну. Руйнування еритроцитів посилюється при таких захворюваннях, як системний червоний вовчак і деякі злоякісні пухлини, особливо лімфоми.