Далі Сократ каже, що не боїться смерті, На відміну від малодушності та ганьби. Все його життя уявляло спілкування з людьми, яких він переконував дбати не про тіло, а про душу.
(Платон «Апологія Сократа», фрагменти 38с – 42а) Ті, хто голосував за страту Сократа, заподіяли зло не йому, тому що він, як стара людина, і без того скоро мав би померти, але собі самим, тому що їх усі звинувачуватимуть, а Сократа вважатимуть мудрецем.
Не треба боятися смертіоскільки поки ми живі — смерті не існує, а коли вона прийде, тоді не буде нас.
На суді він мав вибір: припинити філософствування і зберегти життя або під страхом смерті продовжувати свою діяльність. Для Сократа відмова від своєї місії була рівносильна відмові від життя, її сенсу. Він обрав смерть.