§ 18. Населення Африки. Держави

Населення. Африка — прабатьківщина людства. Найдавніші останки предків людини й знаряддя праці знайдені в породах, які мають вік приблизно 3 млн років, у Танзанії, Кенії та Ефіопії. Населення материка належить до трьох великих людських рас (мал. 42).

• Знайдіть розміщення цих народів на карті атласу «Народи та густота населення світу».

Північ материка населяють представники європеоїдної раси — араби, бербери, туареги, єгиптяни. У них смугла шкіра, вузький ніс, овальне обличчя, темні очі й волосся. Ці народи розмовляють арабською та берберською мовами.

На південь від Сахари, у Західному та Центральному Судані, верхів’ях Нілу, басейні Конго, у Східній і Південній Африці живуть народи великої негроїдної (екваторіальної) раси. Характерними для них є темний колір шкіри, чорне кучеряве волосся, широкий ніс, плоске обличчя, товсті губи. Низькорослі племена пігмеїв (їхній зріст — 141-142 см) населяють тропічні ліси в басейні річки Конго. Вони мають світлу шкіру, тонкі губи, широкий ніс. Бушмени й готтентоти розселилися в пустелі Калахарі та Південно-Західній Африці. У них низький зріст, плоске обличчя, жовта шкіра. У басейні Нілу проживають пілоти. Вони мають дуже чорну шкіру, кучеряве волосся. Їхній середній зріст становить 180-200 см.

Мал. 42. Представники населення Африки: а) європеоїдна раса (туареги); б) негроїдна раса (бушмени); в) монголоїдна раса (малагасійці)

У Північно-Східній Африці (Ефіопське нагір’я) живуть ефіопи. Це народи з темною шкірою червонуватого відтінку, темним волоссям, правильними рисами обличчя, потовщеними губами. Це проміжна група між європеоїдами й негроїдами.

Острів Мадагаскар населяють малагасійці, які належать до монголоїдної раси з домішкою негроїдної.

Колоніальне минуле материка. Колонізація материка розпочалася ще в середні віки. А на початку XX ст. майже всю територію Африки капіталістичні країни Європи розділили між собою і перетворили на материк колоній (країн, яких позбавили політичної та господарської самостійності). Колонізатори пригнічували й експлуатували корінне населення, відбирали кращі землі, зганяли з рідних місць у малопридатні для життя райони. Вони нещадно грабували країни: вивозили корисні копалини (золото, алмази тощо), цінну деревину, а також продукти землеробства (какао, каву тощо). Перетворивши африканців фактично на рабів, колонізатори використовували їх як дешеву робочу силу на плантаціях і в копальнях.

Тривале панування колоніальних держав стримувало господарський і культурний розвиток африканських країн.

Визвольна боротьба, яка розгорнулася на материку після Другої світової війни, зумовила розпад колоніальної системи.

На початку XX ст. в Африці було лише дві незалежні держави — Ліберія та Ефіопія. Нині на материку всі країни незалежні.

Заняття населення. Населення Північної Африки займається землеробством. Тут поширені ремісничі промисли: ткацтво, гончарство, розвивається промислове виробництво. Основне заняття населення Судану — вирощування бавовнику, скотарство, землеробство (сіють просо, бобові) та рибальство. Деякі пілотські племена зберегли первіснообщинні відносини й родовий лад. Народи Ефіопії культивують пшеницю, розводять коней, мулів, кіз та овець. Типи поселень і будівель у районах Ефіопії різноманітні: з тростини, трави, каменю, іноді шкіряні намети. У господарстві народів Східної Африки та півострова Сомалі значне місце належить ремеслам: ткацтву, обробці дерева й металу.

Мал. 43. Зебу

Мал. 44. Плем’я пігмеїв

Землеробство представлене вирощуванням кукурудзи, ячменю, бобових, батату. В екваторіальних і тропічних районах вирощують банани, розводять велику рогату худобу — зебу (мал. 43). У Східній Африці поширені два типи будівель: циліндрична хата з конусоподібним дахом і прямокутна хата з плоским дахом. Низькорослі народи Центральної Африки (пігмеї) (мал. 44) живуть у хатинах із листя, трави та гілок, займаються полюванням, збирають гриби, коріння та різні плоди, горіхи, гусінь, мед диких бджіл.

У господарстві народів західної Тропічної Африки основне місце належить землеробству. Тут вирощують ямс, маніок, просо, кукурудзу, бавовник. В умовах тропічного лісу населення займається мисливством і рибальством. Народи Гвінеї і Конго ще до приходу європейців уміли обробляти метали. Народи Західної Африки досягли високої майстерності в плетінні циновок, різьбленні по дереву.

Основне заняття малагасійців — вирощування рису на зрошуваних землях і скотарство. У їхній матеріальній культурі багато спільних ознак із матеріальною культурою народів Індонезії (будова хат, обробка металу).

Розміщення населення Африки на материку. На початку XXI ст. чисельність населення Африки перевищувала 900 млн осіб.

Щороку кількість населення материка швидко зростає. Високі темпи зростання залишаться й найближчими роками, оскільки збереглися традиції багатодітності та ранніх шлюбів. Середня тривалість життя в Африці дуже низька — не перевищує 40 років.

Населення на материку розміщене дуже нерівномірно. На це впливають не тільки природні умови, а й історичні чинники, насамперед наслідки работоргівлі та колоніального господарства.

Середня густота населення — понад 25 осіб на 1 км 2 .

• Користуючись картою атласу «Народи та густота населення світу», установіть, як зображуються на карті незаселені території; території з густотою населення понад 100 осіб на 1 км 2 ; території з густотою населення менше 1 особи на 1 км 2 . Яка густота населення переважає в басейні річки Конго, на сході материка?

Густо заселені узбережжя Гвінейської затоки, Середземного моря й південно-східне узбережжя материка. Висока густота населення в дельті Нілу. Вона становить 1000 осіб на 1 км 2 . На півдні Африки, у пустелях, густих лісах і високогір’ях, густота населення дуже низька — менше 1 особи на 1 км 2 . Залежно від видів господарської діяльності, розрізняють міське та сільське населення. Більша частина населення Африки — майже 70 % — проживає в сільській місцевості, займається землеробством і скотарством. За останні десятиліття помітно зросла частка міського населення, що пояснюється прискоренням промислового розвитку африканських країн, розвитком сфери послуг, освіти, медицини й туризму.

Держави. На сучасній політичній карті Африки розташовано понад 50 держав (мал. 45). І хоча на материку вже немає колоній, проте багато країн усе ще перебувають в економічній залежності від колишніх власників. Високорозвинутою державою є тільки Південна Африка. Найбільші країни на півночі материка — Єгипет, Лівія, Алжир, Марокко, Судан, у Центральній Африці — Демократична Республіка Конго, Конго, на півдні — Південна Африка.

Мал. 45. Карта регіонів і країни Африки

Мал. 46. Піраміди Єгипту

Єгипет (площа — 1,1 млн км 2 , населення — 80,4 млн осіб, столиця — місто Каїр) — країна, яка успішно розвивається. Основа господарства — сільське господарство. Густа мережа зрошувальних каналів, багато сонячного тепла, родючі ґрунти дають можливість отримувати два-три врожаї на рік. Великі площі займає бавовник, за збором якого Єгипет посідає одне з перших місць у світі. Тут вирощують також кукурудзу, рис, пшеницю, цукрову тростину, фінікову пальму, оливкові дерева й цитрусові (апельсини, мандарини, лимони). Розводять велику рогату худобу, кіз, віслюків, верблюдів і овець. Поряд із традиційною легкою та харчовою промисловістю, які переробляють продукцію сільського господарства, розвивається видобувна галузь. Видобувають паливо — нафту, природний газ і вугілля. Використовуючи залізні та марганцеві руди, підприємства чорної металургії виплавляють чавун і сталь. Руди кольорових металів використовує кольорова металургія для отримання міді, свинцю, цинку й олова. Розвивається машинобудування. Мінеральні добрива, ліки й іншу продукцію дає хімічна промисловість, використовуючи фосфорити, сірку, гіпс, кам’яну сіль. Асуанська ГЕС виробляє електроенергію. Оазиси в пустелях з’єднані залізницями й автошляхами. Проте сполучення утруднюють бархани, які, переміщуючись, постійно засипають шляхи. У головний порт Александрію заходять судна з усього світу. Порти Порт-Саїд і Суець з’єднані Суецьким каналом.

Велике значення має міжнародний туризм. Щороку мільйони туристів приїздять подивитися на піраміди (мал. 46) — усипальниці фараонів, сфінксів, що споруджені багато років тому. Відпочинок пропонує Хургада — найбільший курорт країни на березі Червоного моря.

Південна Африка (площа — 1,2 млн км 2 , населення — 47 млн осіб, столиця — місто Преторія) (мал. 47) — це країна — економічний гігант Африки. Вона розташована на крайньому півдні материка. Більшу її частину займають рівнини, уздовж узбережжя простяглися Драконові й Капські гори. Клімат теплий — тропічний і субтропічний. Переважають савани, є вічнозелені твердолисті ліси, чагарники та пустелі.

Мал. 47. Місто Преторія — столиця Південної Африки

Країна має надзвичайно багатий тваринний світ, який охороняється в численних заповідниках і парках. Південну Африку називають геологічним чудом — її надра надзвичайно багаті на корисні копалини. Корінним населенням країни є бушмени й готтентоти. Їх залишилося зовсім мало — лише кілька сотень людей, які й нині залишаються у своєму розвитку на доісторичному рівні. Більшість населення становлять народи, які розмовляють мовою банту. Першими європейцями, котрі оселилися тут і заснували колонію, були голландці. Пізніше до них долучились англійці. Для роботи на плантаціях і шахтах вони завозили індійців і китайців. Тому Південну Африку називають калейдоскопом народів і культур. Офіційними є 11 мов.

Південна Африка входить у двадцятку найрозвинутіших держав світу. Процвітаючою країною вона стала завдяки видобувній промисловості. Посідає одне з перших місць у світі за видобутком алмазів, золота, азбесту й урану. Так, їй належить 24 % запасів усіх алмазів на планеті, а золота щорічно видобувається 900 т. Справжньою сенсацією стало повідомлення про те, що в надрах країни залягає більше половини світових запасів платини, марганцю та хрому. Серед інших галузей розвинуті металургія, машинобудування, хімічна, нафтопереробна, легка й харчова промисловість.

Основою сільського господарства є великі фермерські господарства, що належать європейцям. Вони широко застосовують техніку та добрива, тому отримують високі врожаї. Вирощують пшеницю, цукрову тростину, бавовник, цитрусові й виноград. Південна Африка дає половину всієї кукурудзи й третину всього цукру, що виробляються в Африці. Одних тільки фруктів вирощують 140 видів, які продають у 40 країн світу. Розводять овець, велику рогату худобу та свиней. Сільське господарство вразливе через засухи. Рибальство (вилов крабів, анчоусів, сардин) — прибуткова галузь господарства. Хороші автомобільні шляхи, густа мережа залізниць і повітряний транспорт сприяють розвиткові господарства. Ця африканська країна має високорозвинуту сферу освіти й охорони здоров’я. Великий внесок у державну скарбницю робить туризм. Рослинність і тваринний світ уважаються не меншим багатством країни, ніж золото й алмази. Збережена в національних парках Південної Африки так звана «велика п’ятірка» (буйвол, слон, носоріг, бегемот, лев) та інші тварини приваблюють багато туристів.

Зв’язки України з державами Африканського континенту. Україні варто розвивати співробітництво з країнами Африки, які є постачальниками енергетичної сировини: нафти та газу. Серед країн-експортерів енергоносіїв перспективними для співробітництва є країни Північної Африки, і їхнє значення найближчими роками зростатиме. Наближеність до Європи, а також зручні й порівняно дешеві шляхи транспортування нафти через Середземне море роблять цей район материка дуже привабливим і перспективним. Нині Алжир, Єгипет і Лівія домінують у Північній Африці в галузі видобутку та переробки нафти. Однак усе більше конкурують із ними Марокко та Туніс.

Серед інших напрямів і форм українсько-африканського співробітництва є військово-технічне. Існує широкий спектр можливостей українсько-африканського співробітництва у сфері будівництва та транспорту, на ринку авіаційних пасажиро- та і вантажоперевезень.

Найперспективнішим для розгортання українсько-африканського співробітництва є південноафриканський регіон, де порівняно міцну економіку мають Південна Африка, Ботсвана, Намібія, Мозамбік. На базі встановлених і порівняно розвинутих українсько-єгипетських відносин варто підтримувати відносини з іншими державами регіону, що розташовані вздовж русла річки Нілу, — Кенією, Угандою й Ефіопією. Україні варто взяти активну участь у вирішенні африканськими країнами їхнього стратегічного завдання — подолати соціально-економічну відсталість у розвитку продуктивних сил, допомогти в підвищенні рівня освіти та фахової підготовки населення.

Практична робота 3 (продовження)

Позначення на контурній карті назв основних географічних об’єктів Африки

Позначте на контурній карті, користуючись атласом.

Держави та їх столиці: Ефіопія, Єгипет, Лівія, Нігерія, Південна Африка.

Запитання та завдання

• 1. Представники яких людських рас проживають в Африці?
• 2. Які релігії поширені в Африці?
• 3. Поясніть причини нерівномірного розселення населення на материку.
• 4. Перелічіть основні види занять жителів Африканського континенту.
• 5. Назвіть і покажіть на карті великі держави Африки. На прикладі однієї з країн розкрийте залежність діяльності й побуту населення від природних умов.

Працюємо з картою та атласом

Зіставте кліматичну карту Африки та карту розселення народів Африки. Які закономірності можна помітити? З’ясуйте, які типи поселень виникають у різних районах материка.

Сторінка дослідника

У науковій літературі часто можна зустріти вислів: «Людина на Землі з’явилася в Африці. » Доведіть правильність такого твердження.

Цікавий факт

«Усі гроші світу будуть тут» — такі слова вибиті на пам’ятнику Ф. Лессепсу — французькому інженеру, який керував будівництвом Суецького каналу (мал. 48). Русло, завдовжки 161 км, завширшки 120-300 м і глибиною 16 м, десять років споруджували єгипетські робітники. Відкритий у 1869 р. канал набув світового значення. Він став найкоротшим шляхом між портами Європи й Азії. Численні судна, що перевозять нафту, вугілля, залізну руду, обладнання та зерно, скоротили свій шлях на 8-15 тис. км порівняно зі шляхом навколо Африки.

Мал. 48. Суецький канал

Повторимо головне

• Африка — материк, який водночас розташований у Північній, Південній, Східній і Західній півкулях планети. Континент перетинають лінії екватора, нульового меридіана, Північного й Південного тропіків.
• В основі материка лежить давня Африкано-Аравійська платформа, яка обумовила утворення високих рівнин, нагір’їв і плоскогір’їв. Найвища точка Африки — згаслий вулкан — гора Кіліманджаро (5895 м).
• Материк Африка багатий на різноманітні корисні копалини (руди різних металів, золото, алмази, нафта, природний газ, фосфорити).
• Африка — жаркий континент. Тут переважають вітри-пасати.
• Материк розташований у межах семи кліматичних поясів: екваторіального, двох субекваторіальних, двох тропічних і двох субтропічних.
• Основними ґрунтами в Африці є: червоні, червоно-жовті латеритні, червоно-бурі, чорні тропічні болотні, червоно-коричневі, солончакові, лучно-солончакові коричневі, сіро-коричневі, сіроземи, глейові, тропічні болотні.
• Найпомітнішою особливістю розподілу рослинності в Африці є повторюваність її основних типів і формацій по обидва боки від екватора.
• На материку часто бувають стихійні явища: посухи, піщані бурі, повені, нашестя сарани тощо.
• Основними екологічними проблемами Африки є збільшення територій пустель, зменшення площ вологих тропічних лісів у результаті їх вирубування, скорочення кількості тварин тощо. Для розв’язання деяких екологічних проблем і збереження унікальної природи в Африці створено багато заповідників і національних парків.
• Населення Африки розміщується на материку дуже нерівномірно. Корінне населення займається землеробством, ремісничими промислами: ткацтвом, гончарством, розвивається промислове виробництво.
• На сучасній політичній карті Африки розташовані понад 50 великих і малих держав, майже всі вони належать до країн, що розвиваються.

Урбанізаційні процеси в Африці: економічний потенціал та перспективи

Африка – це другий за розмірами материк із населенням понад 1,2 мільярда осіб. З одного боку, це дає великі можливості, а з іншого – породжує широке коло проблем та перепон у розвитку. Яким чином урбанізаційні процеси, що за останнє десятиріччя охопили більшість країн світу, впливають на Африку? Як збільшення кількості населення, міграція та поява агломерації змінюють материк? Відповіді на ці та інші питання – далі.

Економічне зростання не може відбуватися без урбанізації та економічних перетворень, як загалом на материку, так і локально: у районах і містах – ці дві складові більше, ніж просто пов’язані. Урбанізація сама по собі не є достатньою для економічного зростання. Якщо вона відбувається в умовах, що не створюють рентабельність це, фактично, призводить до стримування економічних перетворень.

Показники економічного зростання в Африці продовжують збільшуватись. У 2018 році їх рівень сягнув 3.5% порівняно із показником 2016 року – 2.1%. Хоча, залежно від регіону, ці показники значно різняться. Східна Африка за рівнем зростання ВВП досягла 5.7%, цей регіон має швидкі темпи розвитку та планує досягти позначки 5.9% у 2019 та 6.1% у 2020 році. На другому місці Північна Африка – 4.9% та Західна Африка з показником 3.3%. Найнижчі показники розвитку має центральна (2.2%) та південна частини Африки (1.2%).

У той час як Північна Америка має найбільший відсоток урбанізації у світі (82%), в Африці переважають сільські райони, а лише 43% населення мешкає в містах. За даними ООН, річні середні темпи зміни міського населення в Африці за період 2015-2020 рр. загалом становлять 3.58%. Найвищий показник має Східна Африка (4.45%), а найнижчий – Північна (2.09%). Природний приріст є домінуючим фактором у зростанні африканських країн, але все ж упродовж останніх двох десятиліть у темпах розвитку прослідковується негативна тенденція. За прогнозами кількість населення Африки сягне 2.5 мільярди до 2050 року, а кількість тих, хто проживатиме в містах становитиме тільки 55%.

Попри це, деякі країни Африки все ж зберігають високий рівень міського розвитку. Зараз на континенті є три мегаполіси з населенням понад 10 мільйонів: Каїр, Кіншаса, Лагос та 34 міста із населення більше 1 мільйона. Складається ситуація, коли одне місто, зазвичай столиця, має переваги в економічних, політичних та соціальних питаннях, навколо нього розростаються менші міста та великий масив міських територій (передміські поселення). Головне управління зосереджується в одному місті та зумовлює непропорційність у регулюванні інших міських центрів, це, у свою чергу, призводить до незапланованого та нерегульованого зростання, що підсилюється спадщиною колоніалізму.

Характеризуючи демографічну ситуацію в Африці, особливу увагу слід звернути на значну частку молодого населення. За даними Африканського банку розвитку, 50% населення – це люди, що не досягли 19 років. Така тенденція створює позитивні перспективи для формування працездатного населення. Однак, відмінною рисою Африки є те, що більшість робочої сили (люди у віці 15-64 роки) становлять категорію вразливих груп населення. Лише 28% жителів мають стабільні робочі місця та заробітну плату. У свою чергу відсутність робочих місць – чи не найголовніша причина бідності: 81.7% африканців живуть менше, ніж на 4 долари США в день, при тому 60.8% досягає мінімуму у 2 долари США на день. Більшість африканських домогосподарств живуть із дуже скромними бюджетами та витрачають більше половини своїх ресурсів на продукти харчування. Бюджет середньостатистичної африканської сім’ї – не більше 180 доларів США на місяць. Відсутність стабільного та гідного доходу робить недоступним пристойне житло. Відтак, понад 61.7% африканців із міст живуть у нетрях.

Африка на південь від Сахари – регіон, де кількість бідного населення продовжує невпинно зростати. Дослідник Світового банку розвитку Ф. Ферейра зазначає, що насильство, конфлікти, крихкість інституцій, пов’язані зі саме зі зростанням бідності – наприклад, у Центральноафриканській Республіці, Південному Судані, Сомалі. Відсутність правопорядку веде до сповільнення прогресу, що у свою чергу збільшує показник бідності, який також продовжує збільшуватись за рахунок швидкого збільшення чисельності населення. Найнижчі результати щодо скорочення бідності має Нігерія, яка хоч і є економічно розвиненою, залишається залежною від видобутку нафти та досі страждає через невирішений конфлікт із Боко-Харам на північному сході країни. Великі здобутки в подоланні бідності зробила Ефіопія, економіка якої останнім часом значно зросла та диверсифікувалася. Для багатьох країн залежність від однієї чи кількох видобувних галузей є певним важелем стримування економічного розвитку,

В Африці розташовано чимало регіональних установ системи ООН. Одним із кроків Африки на шляху до якісних змін стала участь у конференції ООН із житлового будівництва та сталого міського розвитку, на якій розробили програму цілісних міських змін. UN-Habitat встановила, що Африка після здобуття незалежності не здійснювала належного містобудування та реформування землекористування. Значна частина Африки досі залишається прихильною до застарілих законів та схем містобудування й зонування. Такі ж проблеми є й у плануванні та регулюванні галузевої інфраструктури, такої як транспорт, енергетика, управління відходами.

Нова програма щодо розбудови міст сприятиме міській політиці, яка пропагує зменшення нерівності, підвищення продуктивності та стійкості міст. Основне завдання – це зробити міста та населенні пункти доступними, безпечними та стійкими. Програма дозволить Африці та світу зосередитися на невідкладних міських викликах та майбутніх можливостях, вирішуючи специфічні проблеми міської бідності та доступу до інфраструктури. African Urban Agenda 2063 – це ініціатива UN-Habitat, спрямована на підвищення рівня урбанізації як засобу досягнення структурних перетворень в Африці. Її цілі включають посилення партнерських відносин між державними та недержавними суб’єктами з метою формування міської політики центральних урядів, розробки рішень з урахуванням регіональних особливостей та проблем.

У рамках UN-Habitat виконується дві програми: президентська ініціатива, яка спрямована на активізацію зобов’язань глав держав Африки щодо потенціалу урбанізації через заклики до визначення пріоритетів урбанізації як ключового елементу національних та регіональних планів розвитку, і проєкт посилення партнерства, спрямований на забезпечення участі недержавних суб’єктів у створенні сталого міського середовища для Африки.

Міста виробляють понад 50-70 % ВВП для багатьох країн Африки. Урбанізація та інвестування в сталий розвиток міст може прискорити соціально-економічне зростання, створити робочі місця та стати потужним методом для боротьби з бідністю як у міських, так і сільських районах.

Урбанізація – потужний інструмент розвитку, особливо в тандемі з містобудуванням та проєктуванням, чіткими міськими правилами та нормами, розширенням можливостей міст за розумної політики місцевих органів влади. Нова національна міська політика має зміцнити зв’язок між урбанізацією, соціально-економічним розвитком та екологічною стабільністю для забезпечення компактного, інтегрованого, інклюзивного та стійкого розвитку міст.

Перетворення міст та населених пунктів у центри більшої економічної, екологічної та соціальної стійкості слід розглядати на основі 3 постулатів: міське законодавство, містобудування та проєктування, міське фінансування та економіка. Заплановане містобудування передбачає просторове планування, дизайн відкритого простору та важливість планової схеми вулиць, що є необхідним для сталого розвитку в довгостроковій перспективі. Другий постулат передбачає правила та положення, тобто регулювання громадського простору, право на будівництво та будівельні норми, які регулюють якість та стандарти будівель. Громадський простір, включаючи вулиці, знаходиться в центрі добре функціонуючих міст. Вони є рушієм соціального та економічного розвитку, адже забезпечують мобільність, соціальну взаємодію та залучення громадськості. Третій постулат – економіка та муніципальне фінансування – охоплює такі поняття як належне фінансове управління та стійкі доходи.

Для вирішення соціально-економічних та екологічних проблем африканські країни повинні створити чітку систему розширення міст, сприяти належному міському наповненню, ущільненню, забезпечити інтеграцію неформальних районів у міську мережу та об’єднати міста й регіони країни, що є ключовим компонентом стратегії Африки. Ініціатива змін має йти із середини, а не лише залежати від зовнішньої підтримки, адже Африка має великий людський потенціал, широкі територіальні можливості, високі та прогресуючі показники економічного розвитку. Урбанізація як комплексний компонент економічного та індустріального зростання сприятиме модернізації малорозвинених міст та збереженню статусу провідних мегаполісів на континенті.

Авторка – Балаховцева Ірина, для Аналітичного центру ADASTRA