Василій Іванович Чапаєв (Чепаєв; 28 січня [9 лютого] 1887 – 5 вересня 1919) – учасник Першої світової та Громадянської воєн, начальник дивізії Червоної армії.
З квітня 1919 року командував 25-ою стрілецькою дивізією, що відзначилася в Бугурусланській, Білебеївській та Уфимській операціях під час контрнаступу Східного фронту проти військ Колчака. При взятті Уфи Чапаєв 8 червня 1919 був поранений, але залишився в строю.
він був тричі поранений. Тяжче куль і осколків його поранило звістку про зраду дружини Пелагеї, яку він ніжно любив. Вона не витримала непростого характеру батька Чапаєва і пішла до кондуктора залізниці. Фронтовий унтер став у тилу прихильником більшовиків.
На фронтах Першої світової війни У боях 5–8 травня 1915 року біля річки Прут Василь Чапаєв виявив велику особисту мужність та стійкість. Через кілька місяців за успіхи у службі він одразу отримав чин молодшого унтер-офіцера, минаючи звання єфрейтора. 16 вересня 1915 року Чапаєва нагородили Георгіївським хрестом IV ступеня.