Все про оперізуючий лишай: що це за хвороба та як її лікувати

Взагалі, це ціла група висипань плям і бляшок, які сверблять. Він оперізує тому, що виглядає як смуга або пояс навколо тулуба людини.

Чому виникає оперізуючий лишай

Захворіти може кожен, хто хворів на вітряну віспу (вітрянку). Її викликає той сами вірус герпесу. Коли людина ним хворіє та одужує, вірус все одно залишається в організмі, але в неактивному стані. Якщо одного разу ослабне робота імунної системи, трапиться рецидив – так виникає оперізуючий лишай. Найчастіше на нього хворіють люди старше 50 років.

А люди з ослабленою імунною системою входять до групи ризику. Це літні пацієнти з ВІЛ-інфекцією і ті, хто приймає ліки, які пригнічують роботу імунної системи.

Симптоми оперізуючого лишаю

Симптоми хвороби проявляються поступово і бувають такими:

• Біль або печіння – одна з перших ознак оперізуючого лишаю. Симптом виникає за кілька днів до появи висипки. Біль буває слабким або сильним, частіше різкий і немов палить шкіру.
• Висипання на шкірі – виглядає як дрібні бульбашки, розташовані вздовж нервів. Вони можуть заповнюватись рідиною. Висипання виникає зазвичай на тулубі, але може з’явитися і на інших частинах тіла.
• Слабкість та втома – ознаки того, що організм бореться з вірусом.
• Набряклість та почервоніння шкіри в області висипання.
• Підвищена температура тіла та головний біль.

При герпесі зостер висипу може і не бути. Це називається безпечним оперізуючим лишаєм: вірус вражає нерви, але шкірних проявів немає. З моменту появи симптомів до зникнення висипу може пройти від трьох до п’яти тижнів. Спочатку з’являється біль, потім висипання. Потім на місці висипань утворюються пухирі, які сохнуть і перетворюються на скоринки. Та відпадають через кілька тижнів.

До тих пір, поки висип не висох і не вкрилася скоринкою, людина вважається заразною. Від неї можна заразитися вітрянкою, але в небезпеці тільки ті, хто нею ніколи не хворів і не щеплений.

Лікування оперізуючого лишаю

Ліки проти герпесу зостер полегшують біль і пригнічують активність вірусу.

Противірусні ліки. Зупиняють розмноження вірусу, допомагають висипанням швидше зникнути зі шкіри та зменшують біль. Противірусне лікування потрібно починати якнайшвидше: його ефективність буде вищим, якщо почати приймати таблетки протягом 72 годин з моменту появи висипу. Зазвичай лікарі призначають валацикловір, ацикловір чи фамцикловір.

Знеболюючі препарати. Біль при оперізуючому лишаї буває сильним, тоді без ліків не обійтися. Зазвичай призначають препарати із групи нестероїдних протизапальних засобів, або НПЗЗ – парацетамол, ібупрофен. Якщо вони не знімають біль, пробують інші, сильніші ліки. Але вони продаються за рецептом лікаря.

Шкіра має бути чистою та сухою. Інші люди не мають торкатися уражених ділянок голими руками. І хворий, і оточуючі мають носити індивідуальні засоби захисту – маски та рукавички – при контакті.

Важливо! Цей матеріал має винятково загальноінформаційний характер і не може бути основою для встановлення діагнозу або медичних висновків. Публікації на сайті засновані на останніх актуальних і науково обґрунтованих дослідженнях у сфері медицини. Але якщо Вам потрібні встановлення діагнозу або медична консультація, обов’язково зверніться до лікаря.

Оперізуючий лишай

Оперізуючий лишай (оперізуючий герпес) – захворювання, що представляє собою реактивацію дрімаючої вірусної інфекції, яке вражає нервову систему і шкіру.

Загальні відомості

Хворіють особи, що раніше перенесли вітряну віспу. Хворіють переважно особи похилого та старечого віку.

При контакті з хворими на оперізувальний лишай у дітей, що не хворіли раніше, розвивається типова вітряна віспа.

Причини оперізувального лишаю

Збудник – вірус вітряної віспи (вірус герпесу 3 типу). Поза загостренням локалізація вірусу – задні корінці спинного мозку і міжхребцеві нервові вузли.

Оперізуючий лишай часто виникає в осіб, які піддаються різним впливам, що послаблює імунітет (хворі лейкозами, лімфогранулематоз, новоутвореннями, які отримують хіміотерапію, які тривалий час отримують кортикостероїди та імунодепресанти, особливо часто інфекція розвивається у хворих з синдромом набутого імунодефіциту). Хворіють особи старечого віку в зв’язку з віковим зниженням імунного захисту. В результаті активізується латентна інфекція вірусу вітряної віспи, який протягом декількох десятиліть зберігався в організмі, не викликаючи будь-яких клінічних проявів.

Симптоми

Виділяють наступні клінічні форми хвороби:

1. гангліокожні;
2. вушні та очні;
3. гангренозна (некротична);
4. оперізуючий лишай з ураженням вегетативних гангліїв;
5. менінгоенцефалітну;
6. дисеміновану (поширену).

Найбільш поширена гангліокожна форма хвороби. Характерні гострий початок, загальне нездужання, лихоманка, невелике свербіння, відчуття поколювання, різко виражені пекучі болі в місці майбутніх висипань. Висипання з’являються по ходу окремих чутливих нервів у вигляді нечітких рожевих плям (3 – 5 см), на тлі яких через 18 – 24 годин утворюються групи хворобливих бульбашок, заповнених прозорим, а потім і каламутним вмістом. Поразки локалізуються на грудній клітці, але також можуть розташовуватися по ходу будь-якого чутливого нерва і, як правило, з одного боку, мають оперізуючий характер. Висипання зникають протягом 2 – 4 тижнів: пухирці підсихають, утворюючи жовто-коричневі скоринки, які потім відпадають, залишаючи незначну пігментацію. Болі іноді стають нестерпними, посилюються при щонайменшому дотику до шкіри, при охолодженні, русі. Іноді хвороба характеризується інтоксикацією і неврологічними болями, висип відсутній. При появі шкірних висипань болі стають зазвичай менш інтенсивними. Біль може зберігатися протягом тижнів і місяців.

Очна форма оперізуючого лишаю: характерно особливо важкий перебіг, супроводжується ураженням трійчастого вузла. Висипання локалізуються по ходу гілок трійчастого нерва на слизових оболонках ока, носа, на шкірі обличчя; часто в процес залучено очне яблуко. При вушної формі в процес втягується колінчастий вузол, а висипання з’являються на вушній раковині та навколо неї, можуть бути й в зовнішньому слуховому проході. Висипанню передують симптоми загальної інтоксикації і лихоманка. Різко виражена невралгія (біль по ходу нерва) трійчастого нерва, яка може тривати протягом декількох тижнів. При очній формі спостерігаються специфічний вірусний кератит, рідше ірит, глаукома.

Гангренозна (некротична) форма оперізуючого лишаю розвивається зазвичай у ослаблених осіб. Виявляється глибокими ураженнями шкіри з її омертвінням і утворенням рубців.

Будь-яка з форм оперізуючого лишаю може супроводжуватися ураженням вегетативних вузлів нервової системи з розвитком незвичайних для оперізуючого лишаю ознак (затримка сечовипускання, запори або пронос ).

Оперізуючий лишай може бути одним з перших ознак ВІЛ-інфекції. Протікає важче. Часто у таких хворих розвивається оперізуючий лишай з поширеним (дисемінований) ураженням шкіри, що нагадує за клінікою вітряну віспу. Тривалість періоду появи висипу збільшується до 1 тижня, кірки, що покривають бульбашки, підсихають не раніше 3-го тижня захворювання.

Ускладнення оперізуючого лишаю

При ураженні рухових гілок нервів можуть виникнути паралічі. З боку внутрішніх органів можуть бути ускладнення у вигляді запалення легенів, гепатиту, ураження дванадцятипалої кишки, сечового міхура та ін.

При вушній формі оперізуючого лишаю може розвинутися параліч лицьового нерва, в результаті чого обличчя перекошується на одну сторону. Очна форма захворювання здатна викликати ураження ока в різному ступені.

При приєднанні бактеріальної інфекції в області висипань може початися нагноєння.

Профілактика

Профілактикою цього захворювання можуть бути будь-які форми загартовування і підвищення опірності організму. У літньому віці, коли оперізуючий лишай найчастіше вражає людей, кращою профілактикою є активний руховий режим і максимальне перебування на свіжому повітрі.

Що можете зробити ви при оперізуючому лишаї

Оперізуючий лишай – це захворювання, яке повинен лікувати та спостерігати лікар, оскільки воно може спричинити ускладнення.

Під час хвороби митися і приймати ванну не можна!

Що може зробити лікар

Діагноз встановлюється дерматологом на підставі скарг хворого та огляду.

У перші дні хвороби проводяться заходи, спрямовані на боротьбу з інтоксикацією, зняття болю і попередження генералізації (поширення) інфекції.

Призначаються противірусні препарати, знеболюючі препарати, вітаміни, обробка шкіри в місці висипань. Антибіотики призначають лише при виникненні вторинних бактеріальних ускладнень.

Лікарські препарати приймати тільки під наглядом лікаря. Оскільки багато противірусних препаратів мають протипоказання для свого застосування, тому призначати їх може тільки лікар.

Увага! Карта симптомів призначена виключно для освітніх цілей. Не займайтеся самолікуванням; з усіх питань, які стосуються визначення захворювання і способів його лікування, звертайтеся до лікаря. Наш сайт не несе відповідальності за наслідки, спричинені використанням розміщеної на ньому інформації.

УВАГА! Ціни актуальні лише в разі оформлення замовлення в електронній медичній інформаційній системі Аптека 9-1-1. Ціни на товари в разі купівлі безпосередньо в аптечних закладах-партнерах можуть відрізнятися від тих, що зазначені на сайті!

• Новини
• Блог
• Про нас
• Умови використання сайту
• Політика конфіденційності
• Редакційна політика
• Маркетингова політика
• Політика публікації відгуків
• Реєстраційні документи
• Аптечні заклади-партнери
• Наші нагороди
• Команда проєкту
• Герої медичного фронту
• Наші партнери
• Відгуки
• Соціальні програми
• ЗМІ про нас
• Кар’єра
• Контакти

• COVID-19
• Як замовити
• Замовлення по фото рецепта або товару
• Доставка
• Оплата
• Перевірка замовлення
• Гарантія якості
• Повернення
• Популярні питання
• Корисні телефони Сервіси
• Телемедицина
• Лабораторні послуги
• Доступні ліки
• Ваша аптека
• Фармопіка Партнерам
• Стати партнером
• Реклама на сайті

Стежити за новинами в соціальних мережах

ТОВ «АПТЕКА 911.ЮА» Код ЄДРПОУ 43631965 Всі ліцензії партнерів

Медична інформаційна система АПТЕКА911.ЮА

Оперізуючий лишай

Базова інформація про захворювання

Оперізуючий лишай (оперізуючий герпес, лат. herpes zoster) — це реактивація прихованої (латентної) вірусної інфекції, викликаної вірусом вітряної віспи та оперізуючого лишаю (англ. varicella zoster virus, VZV , у даний час названий Human Herpesvirus-3 — HHV-3), того ж вірусу, який при першому зараженні викликає вітряну віспу. Таким чином, захворювання може проявитися в усіх осіб, які у минулому хворіли на вітряну віспу, незалежно від тяжкості протікання.

Прояви оперізуючого лишаю — це одностороння поява болючих пухирців (везикул) із характерною локалізацією на ділянках шкіри, іннервованих одним спинномозковим корінцем, який зветься дерматомом. Оскільки зміни з’являються з однієї сторони і зазвичай не виходять за серединну лінію тіла, а найчастішою локалізацією оперізуючого лишаю є міжреберні нерви, то звідти походить назва захворювання „оперізуючий”. Поява шкірних змін, як правило, попереджена відчуттям печіння, свербежу, парестезій та болями, які можуть зберігатися протягом усього захворювання.

Оперізуючий лишай є заразним для оточуючих. Після контакту із хворим особи, піддатливі до інфікування, можуть захворіти на вітряну віспу.

Як розвивається оперізуючий лишай?

Оперізуючий лишай викликається вірусом вітряної віспи та оперізуючого лишаю ( VZV ), який після первинного інфікування викликає вітряну віспу. Після одужання від вітряної віспи вірус VZV залишається в організмі у дрімаючій неактивній формі у дорсальних нервових вузлах (гангліях), що окреслюється, як латенція вірусу. З невідомих причин, найімовірніше через зниження специфічного клітинного імунітету, через багато років відбувається розмноження вірусу VZV та реактивація інфекції, що клінічно проявляється, як оперізуючий лишай. Згадане зниження імунітету може виникати через поступове спадання імунітету пов’язане із віком та часом, що минув після первинного захворювання, супутні захворювання, що негативно впливають на імунітет, або прийом імунодепресантів.

Які фактори сприяють появі оперізуючого лишаю?

Оперізуючий лишай може з’явитися лише в осіб, які раніше були заражені вірусом вітряної віспи, найчастіше внаслідок природнього інфікування та захворювання на вітряну віспу або рідше у результаті вакцинації від вітряної віспи. На практиці усі особи старшого віку наражені на ризик оперізуючого лишаю, оскільки майже уся популяція віком старше 40 років перехворіла вітряною віспою.

Фактором розвитку оперізуючого лишаю є вік. Ризик оперізуючого лишаю стрімко зростає після 50-річного віку. Після 85-го року життя ризик оперізуючого лишаю становить 50 %. Аналогічно разом із віком стрімко зростає ризик розвитку постгерпетичної навралгії. З цього приводу хворі на оперізуючий лишай у похилому віці можуть потребувати госпіталізації для лікування ускладнень хвороби, у тому числі невралгії.

До факторів ризику оперізуючого лишаю відносяться захворювання, які викликають зниження клітинного імунітету, такі як дисеміновані новоутворення, у тому числі лейкози та лімфоми, інфікування вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), а також імуносупресивне лікування (глюкокортикостероїди, ліки, які призначають після трансплантації органів).

На тяжкий перебіг оперізуючого лишаю особливо наражені пацієнти після трансплантації кісткового мозку та солідних органів (нирок, серця, печінки та легень), які приймають імуносупресивні препарати, у тому числі глюкокортикостероїди. Фактором ризику є лікування онкологічного захворювання за допомогою радіотерапії або хіміотерапії.

Який ризик виникнення оперізуючого лишаю?

Згідно актуальних даних, що надходять зі Сполучених Штатів Америки, у майже кожної третьої особи протягом їх життя розвинеться оперізуючий лишай. Захворювання може розвинутися у кожного, хто перехворів вітряною віспою, у тому числі у дітей, проте ризик хвороби суттєво зростає із віком. На практиці оперізуючий лишай — це хвороба дорослих людей, причому приблизно половина усіх випадків оперізуючого лишаю спостерігається після 60-го року життя. Як правило розвивається один епізод оперізуючого лишаю. У рідкісних випадках, особливо за наявності сприяючих факторів, оперізуючий лишай може виникнути два і більше разів.

Як протікає оперізуючий лишай?

Оперізуючий лишай характеризується появою, як правило, болючої або сверблячої висипки, із характерною односторонньою локалізацією, що займає площу одного дерматому або сусідніх дерматомів, тобто ділянок шкіри, що іннервуються одним спинномозковим корінцем. Найчастіше висипка з’являється на тулубі вздовж міжреберного нерву. Висипання, як правило, не виходять за серединну лінію тіла (звідти назва хвороби „оперізуючий”). У приблизно 1/5 хворих висипка займає сусідні дерматоми. Рідше висипка може мати розповсюджений характер та займати три або більше дерматомів. Цей стан, який називається генералізованою (дисемінованою) формою оперізуючого лишаю, як правило, спостерігається лише в осіб із ослабленою імунною системою. Дисемінований оперізуючий лишай іноді важко відрізнити від вітряної віспи.

Поява шкірних змін як правило попереджена сенсорними симптомами: печінням, свербежем, парестезіями та болями, які можуть зберігатися протягом усієї хвороби. Сенсорні симптоми можуть випереджувати появу висипки на період від кількох днів до декількох тижнів. Деякі хворі у продромальному періоді можуть також скаржитися на болі голови, світлобоязнь та погане самопочуття. Найбільш характерною ознакою висипки при оперізуючому лишаю є поява прозорих пухирців, скупчених та локалізованих у межах дерматому (відповідно до іннервації). Свіжі пухирцеві (везикулярні) висипання поступово засихають протягом 3–5 днів з утворенням струпів. Герпетична висипка, як правило, минає протягом 2–4 тижнів. Залишковими явищами після висипань можуть бути порушення пігментації та тривалі рубці на шкірі.

Ускладнення оперізуючого лишаю

Найчастішим ускладненням оперізуючого лишаю є постгерпетична невралгія (postherpetic neuralgia — PHN). Це хронічний біль, локалізований у місці висипань. Основою діагностики невралгії є збереження болю попри зникнення висипки. Діагностичні критерії постгерпетичної невралгії здебільшого вимагають, щоб біль зберігався протягом періоду, довшого ніж 30 днів, або понад 90 днів після появи висипки. Пацієнти із невралгією відчувають сильні болі протягом тривалого часу — до кільканадцяти місяців, а навіть кількох років. Біль, пов’язаний із постгерпетичною невралгією, може бути дуже інтенсивним та призводити до суттєвого зниження якості життя та порушень функціонування. Хоча болі у більшості пацієнтів, як правило, минають через період від декількох тижнів до кількох місяців, проте у деяких осіб болі можуть тривати багато років. У близько 10 % (1/10) хворих болі після оперізуючого лишаю зберігаються щонайменше протягом 90 днів. У Сполучених Штатах Америки постгерпетична невралгія вважається п’ятою по частоті причиною самогубств серед осіб похилого віку.

Ризик виникнення невралгії після оперізуючого лишаю зростає із віком. Особи старшого віку наражені на виникнення невралгії та скаржаться на більш тривалі та інтенсивніші болі. Герпетична невралгія рідко виникає серед осіб віком до 40–ка років. Згідно із даними одного із досліджень ризик розвитку постгерпетичної невралгії становить: 5 % у віці 22–59 років, 10 % у віці 60–69 років, 17 % у віці 70–79 років та зростає до 20 % у віці більше 80-ти років. До інших негативних прогностичних факторів постгерпетичної невралгії відносяться: значна інтенсивність болю під час постгерпетичної висипки, наявність продромальних симптомів, очна форма оперізуючого лишаю та велика поверхня висипань.

Можливий тяжкий клінічний перебіг оперізуючого лишаю. Описано геморагічну форму, яка протікає із крововиливами до шкіри, та гангренозну, при якій відбувається розпад шкірних змін з утворенням гангренозних виразок. В осіб із тяжкими порушеннями імунітету може розвинутися генералізована форма, при якій шкірні зміни поширюються на увесь тулуб.

Оперізуючий лишай може призвести до серйозних ускладнень, пов’язаних із його локалізацією. При ураженні першої гілки трійчастого нерву розвивається загрозлива для зору очна форма оперізуючого лишаю. При ураженні слухового нерву (VIII пара черепно-мозкових нервів [ЧМН]) може розвинутися порушення слуху. Рідко оперізуючий лишай ушкоджує нерви, які іннервують спинно-мозкові оболонки, що призводить до розвитку менінгіту. Ускладненням оперізуючого лишаю, локалізованого у вісцеральних нервах, є ураження внутрішніх органів, яке може протікати із супутньою пневмонією, гепатитом, а також призвести до гострого некрозу внутрішніх органів. Дуже рідко оперізуючий лишай може також призводити до розвитку енцефаліту.

Решта ускладнень оперізуючого лишаю включають бактеріальну суперінфекцію шкірних змін, як правило спричинену стафілококами (Staphylococcus aureus), рідше стрептококами (бета-гемолітичні стрептококи групи А) та ушкодження периферичних та черепно-мозкових нервів, уражених патологічним процесом.

Пацієнти зі зниженим імунітетом або які приймають імунодепресанти більш вразливі до розвитку ускладнень оперізуючого лишаю. У них, як правило, висипка також більш інтенсивна та довше зберігається. Хворі з імуносупресією наражені на підвищений ризик розвитку дисемінованої форми оперізуючого лишаю.

Стаціонарного лікування з приводу ускладнень оперізуючого лишаю потребують 1–4 % пацієнтів із цим захворювання. Групу підвищеного ризику госпіталізації становлять особи старшого віку та пацієнти зі зниженим імунітетом.

Тривалі наслідки оперізуючого лишаю

До потенційних тривалих наслідків оперізуючого лишаю належать порушення слуху (одностороннє зниження слуху), погіршення гостроти зору або втрата зору, пов’язана з утворенням рубців на рогівці, ураження черепно-мозкових (напр. іннервуючих м’язи очного яблука: окоруховий нерв — ІІІ пара ЧМН, блоковий нерв — IV пара ЧМН, відвідний нерв — VІ, парез лицевого нерву — VII пара ЧМН або трійчастого нерву – V пара ЧМН) та периферичних нервів, неврологічні ускладнення після енцефаліту та смерть.

Летальність від оперізуючого лишаю

У Сполучених Штатах Америки приблизно 100 смертей на рік приписується оперізуючому лишаю, як основній причині смерті. Практично усі випадки смерті виникають серед осіб похилого віку або із порушенням імунітету.

Ситуація у світі

В усьому світі захворюваність на оперізуючий лишай коливається від 1,2 до 3,4 випадків на 1000 осіб на рік, зростаючи до 3,9–11,8 на 1000 осіб серед людей віком старше 65-ти років. У США, що налічує 318 мільйонів жителів, фіксується близько мільйона випадків оперізуючого лишаю на рік. Захворюваність на оперізуючий лишай у США складає приблизно 4 випадки на 1000 жителів на рік. Захворюваність серед осіб у віці 60 років та старше складає приблизно 10 випадків на 1000 жителів на рік. Згідно актуальних епідеміологічних даних, що походять зі Сполучених Штатів Америки, у близько 1/3 осіб протягом їх життя розвинеться оперізуючий лишай. Старші особи та пацієнти із імунодефіцитом складають групу підвищеного ризику госпіталізації. У Сполучених Штатах Америки приблизно 30 % госпіталізованих з приводу оперізуючого лишаю пацієнтів складають хворі із імунодефіцитом або які приймають імунодепресанти. У зв’язку зі старінням суспільства, зростанням захворюваності на онкологічні захворювання та все більшим поширенням агресивного лікування (напр. біологічне лікування ревматологічних захворювань) слід очікувати зростання захворюваності на оперізуючий лишай.

Хоча багато осіб не пам’ятають факту хвороби вітряною віспою, вважається, що приблизно 95% популяції після 40 років життя перехворіли вітряною віспою.

Заразливість оперізуючого лишаю для оточення

Вірус VZV , який викликає оперізуючий лишай, може переноситися з особи із активним оперізуючим лишаєм на особи, піддатливі до інфікування VZV, тобто такі, що досі не хворіли на вітряну віспу. У таких випадках може розвинутись вітряна віспа, натомість не розвинеться безпосередньо оперізуючий лишай. Оперізуючий лишай є значно менш заразливий ніж вітряна віспа і ризик інфікування вірусом VZV після контакту із хворим низький. Вірус VZV поширюється через безпосередній контакт із рідиною, що міститься у герпетичних висипаннях (пухирцях). Хворі на оперізуючий лишай заразливі для оточення у фазі свіжої пухирцевої висипки без ознак засихання, натомість вони не заразливі перед появою висипки та після засихання пухирців з утворенням струпів. Рекомендується, щоб особа, хвора на оперізуючий лишай, прикривала висипку одягом, що значно зменшує заразливість для оточення. Особами, обтяженими високим ризиком тяжкого протікання вітряної віспи, вважаються вагітні жінки, недоношені немовлята, народжені від матерів, піддатливих до захворювання на вітряну віспу, діти, народжені до 28-го тижня вагітності або з масою тіла нижче 1000 грамів, незалежно від того, чи матір перехворіла на вітряну віспу або була вакцинована, та пацієнти із порушенням імунітету незалежно від віку.

Лікування оперізуючого лишаю

Для лікування використовуються противірусні препарати, що знижують інтенсивність та тривалість симптомів оперізуючого лишаю. Умовою ефективності є ранній початок лікування, якнайшвидше після появи висипки. Відсутні докази того, що противірусне лікування запобігає появі найважливішого ускладнення — постгерпетичної невралгії. Лікування болю — симптоматичне.

Противірусне лікування

Противірусне лікування знижує інтенсивність та тривалість симптомів оперізуючого лишаю. Доступні декілька противірусних препаратів (ацикловір, валацикловір, фамцикловір), які можуть скоротити тривалість та знизити інтенсивність захворювання. Умовою ефективності лікування є його ранній початок — якнайшвидше після появи висипки. Проте докази того, що противірусне лікування запобігає появі постгерпетичної невралгії, відсутні.

Лікування болю

Для лікування болю використовуються знеболювальні препарати, розігріваючі мазі та компреси. Купелі та протигістамінні препарати можуть зменшити свербіж, що супроводжує висипку.

Профілактика оперізуючого лишаю

Єдиним способом зниження ризику появи оперізуючого лишаю та супроводжуючого його тривалого больового синдрому, який може бути наслідком оперізуючого лишаю, є профілактичні щеплення (вакцинація). За допомогою вакцинації можна запобігти вітряній віспі, що знижує ризик пізнішого розвитку оперізуючого лишаю. Також існує вакцина для профілактики власне оперізуючого лишаю в осіб, які перехворіли вітряною віспою.

Вакцину від вітряної віспи можна використовувати від 9-го місяця життя без верхньої вікової межі. Вона складається із двох доз, які вводять з інтервалом щонайменше 4–6 тижнів. Призначена для осіб, що не хворіли на вітряну віспу.

Вакцина від оперізуючого лишаю зареєстрована у США та Європейському Союзі.