Шведські, норвезькі та данські вікінги, які рухалися на захід, відомі за латинськими джерелами під ім’ям норманів (лат. Normanni). Точний етнічний склад вікінгів у Східній Європі (у балтійських землях і на Русі) невідомий, але європейські історики припускають, що це могли бути шведи.
Предками вікінгів були, найімовірніше, хлібороби кам’яної доби, які прийшли до Скандинавії близько 6000 років тому і витіснили або асимілювали місцевих збирачів-збирачів, чиї предки опинилися тут наприкінці останньої Льодовикової епохи, приблизно ще на 6000 років раніше.
Руси, за однією з гіпотез, руси були шведським племенем. Фіни досі пам’ятають про це і називають їх ruotsi, а естонці – rootsi. Ruothi називають себе шведські саами. Комі та східні фінно-угорські племена називають уже самих росіян rot's, ruts.
Образ вікінгів виявився затребуваним у Третьому рейху, де під вікінгами розуміли північних германців арійської раси, споріднених з німцями. Переважно зі скандинавських добровольців було сформовано 5-ту танкову дивізію СС “Вікінг”.