Акмеїзм – це літературна течія, яка виникла на початку XX століття в Росії на противагу символізму. Акмеїсти проголошували матеріальність, предметність тематики й образів, точність слова, тоді як символісти вдавалися в текстах до недомовленості й загадковості.
Акмеїсти – грец. ἀκμμή “цвітіння; пора цвітіння”) – поетичний напрям у російській поезії 1910-х років. Акмеїсти проголошували матеріальність, предметність тематики й образів, точність слова. Акмеїзм – це культ конкретності, “речовинності” образу, “мистецтво точно виміряних і зважених слів”.
Відмінною рисою акмеїстського кола поетів була їхня “організаційна згуртованість”. По суті, акмеїсти були не стільки організованою течією із загальною теоретичною платформою, скільки групою талановитих і дуже різних поетів, яких об’єднувала особиста дружба.