Буддійське чернецтво – одна з найбільш ранніх форм організованого релігійного чернецтва, що збереглися до наших днів. Це також один із фундаментальних інститутів буддизму. На ченців і черниць покладається відповідальність за збереження і поширення вчення Будди, наставлення мирських буддистів.
Буддійські монастирі були єдиними центрами просвіти, освіти та медицини і відігравали величезну роль у суспільному житті. У них виникали школи, друкарні, ремісничі майстерні, які були культурними центрами.
Буддійським ченцям заборонено працювати, прожиток вони добувають милостинею. Щодня вранці юні ченці під керівництвом старших вирушають у місто, навантажені спеціальними посудинами для їжі. Населення буддійських країн уже шикується в чергу – охочих нагодувати ченців та їхніх малюків вистачає з надлишком.
Обидві релігії мають фундаментальні відмінності, починаючи з монотеїзму. У буддизмі відсутній теїзм (відсутність існування бога-творця), що суперечить вченню про Бога в християнстві. Важлива також відмінність ідей про карму. Буддизм ніяк не коментує розп’яття Ісуса як історичну подію.