Історія римських цифр. Римська нумерація виникла, як випливає з назви, в Стародавньому Римі. Існує сім основних символів: I, V, X, L, C, D і M. Вперше ці символи почали використовувати між 900 і 800 роками до н.2 жовт. 2020 р.
Дана система базується на використанні особливих знаків (літер латинської абетки) для десяткових розрядів I = 1, X = 10, С = 100, М = 1000 та їх половин V = 5, L = 50, D = 500.
Менша римська цифра перед більшою означає віднімання (IV = 4, 5 – 1 = 4, V – I = IV). Таким чином читається лише одна римська цифра.
Мало хто звертає увагу на той факт, що число нуль не можливо записати римськими цифрами, це і не дивно оскільки його серед римських цифр взагалі ніколи не було, його вперше придумали та використали в Індії.
XII століття належало до періоду, який історики Європи класифікують як Високе середньовіччя.
Тобто IV означає V (5) відняти I (1). Виходить, що IV – це 4. Числа з кроком в 1, 2 і 3 записуються як I, II, і III. Тобто римська VIII (8) означає V (5) додати до III (3).
Римська система числення, або Римські цифри — непозиційна система числення, що використовувалися стародавніми римлянами. Дана система базується на використанні особливих знаків (літер латинської абетки) для десяткових розрядів I = 1, X = 10, С = 100, М = 1000 та їх …